10 Milagres de Jesus na Bíblia: Lista com versículos e explicação

Ісус перетворює воду у вино

1 Третього дня було весілля в Кані Галілейській, і мати Ісуса була там. 2 Ісус зі Своїми учнями теж був покликаний на весілля. 3 Коли закінчилося вино, мати Ісуса сказала Йому:

—Вони не мають вина.

4 Ісус відповів їй:

—Жінко, що Мені й тобі до цього? Ще не настав Мій час.

5 Його мати сказала слугам: «Робіть те, що Він вам скаже!»

6 За юдейським звичаєм очищення там стояло шість кам’яних посудин для води. Кожна з них містила дві або три міри.*

7 Ісус сказав їм: «Наповніть посудини водою!» І вони наповнили їх по вінця.

8 Потім сказав їм: «А тепер зачерпніть та віднесіть управителю свята!»

Вони зробили це. 9 Коли управитель скуштував води, яка стала вином, – а він не знав, звідки воно, лише слуги, які зачерпнули воду, знали, – то покликав нареченого 10 й сказав йому: «Кожна людина спочатку подає хороше вино, а коли гості нап’ються, подає гірше. Ти ж тримав хороше вино дотепер».

11 Так Ісус у Кані Галілейській поклав початок знаменням, через які показав Свою славу, і Його учні повірили в Нього.

Ісус зцілює сліпого від народження

1 Одного разу, проходячи, Ісус побачив чоловіка, сліпого від народження. 2 Його учні запитали:

—Равві, хто згрішив, він чи його батьки, що він народився сліпий?

3 Ісус відповів:

—Ні, це не через його гріх або гріх його батьків, але це сталося, щоб через нього були виявлені діла Божі. 4 Доки ще день, ми маємо виконувати діла Того, Хто послав Мене. Коли настане ніч, ніхто вже не зможе працювати. 5 Доки Я у світі, Я – світло світу.

6 Сказавши це, Ісус плюнув на землю, змішав грязь зі слини й землі та помазав очі сліпому. 7 Потім сказав йому: «Іди та вмийся в купальні Силоам» (що в перекладі означає: «Посланий»).

Той пішов, умився й прийшов зрячий. 8 Сусіди й ті, хто бачив його раніше, як він просив, казали:

—Чи не він раніше сидів та просив?

9 Одні казали:

—Так, це він!

Інші казали:

—Ні, він лише схожий на нього!

Він же казав:

—Це я!

10 Тоді запитали його:

—Як же ти прозрів?

11 Він відповів:

—Чоловік, Якого звуть Ісус, змішав грязь та помазав Мої очі, потім Він наказав піти в Силоам та вмитися. Я пішов, умився й прозрів.

12 Вони його запитали:

—Де Він?

Він відповів:

—Я не знаю.

Ісус годує п’ять тисяч

13 Коли Ісус почув це, то сів у човен та відплив звідти в пустинне місце, щоб бути на самоті. Але люди з різних міст, дізнавшись про це, пішли пішки за Ним. 14 Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей, змилосердився над ними та зцілив їхніх хворих.

15 Коли настав вечір, Його учні підійшли й сказали:

—Тут пустинне місце, і година вже пізня, відпусти людей, щоби пішли в села та купили собі їжу.

16 Ісус же сказав їм:

—Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!

17 Вони відповіли Йому:

—Ми тут маємо лише п’ять хлібів та дві рибини.

18 Він сказав:

—Принесіть їх Мені!

19 Ісус наказав людям посідати на траву. Потім узяв п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав хліби учням, а учні роздали людям. 20 Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять повних кошиків залишків. 21 Тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.

Ісус заспокоює бурю

35 Коли настав вечір, Ісус сказав їм: «Переплиньмо на другий бік».

36 Відпустивши людей, вони сіли в човен, де вже був Ісус. Інші човни попливли за ними. 37 І здійнялася велика буря, і хвилі почали заливати човен, так що він вже наповнювався водою. 38 Ісус був на кормі та спав на подушці. Учні розбудили Його, кажучи:

—Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?

39 Уставши, Він наказав вітрові та сказав морю:

—Тихо! Заспокойся!

Вітер стих, і настала велика тиша.

40 Він сказав їм:

—Чому ви злякалися? Чому ви все ще не маєте віри?

41 Перелякані, вони казали один одному:

—Хто ж Він такий, що навіть вітер та море підкоряються Йому?

25 І була там одна жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу. 26 Вона багато натерпілася від багатьох лікарів та витратила все, що мала, але не отримала ніякого полегшення, навпаки, їй ставало гірше. 27 Вона почула про Ісуса і в натовпі, підійшовши ззаду, доторкнулася до Його одежі. 28 Бо вона говорила: «Якщо хоч доторкнуся до Його одежі, то одужаю!» 29 І зараз же зупинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що зцілилася від своєї недуги.

30 А Ісус відразу відчув у Собі, що з Нього вийшла сила. Повернувшись до натовпу, запитав:

—Хто доторкнувся до Мого одягу?

31 Учні сказали Йому:

—Ти ж бачиш, що натовп тисне на Тебе з усіх боків, а Ти запитуєш: «Хто доторкнувся до Мене?»

32 Але Ісус озирався, щоб побачити, хто це зробив. 33 Тоді жінка зі страхом та тремтінням, знаючи, що сталося, підійшла та, впавши перед Ним, сказала всю правду. 34 Ісус же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром і будь зцілена від твоєї хвороби».

Ісус звільняє одержимого

1 Вони перепливли на другий берег Генезаретського моря, у землю Герасинську. 2 Коли Ісус вийшов із човна, відразу назустріч Йому вийшов із гробниць чоловік, одержимий нечистим духом. 3 Він мешкав у гробницях, і ніхто не міг його зв’язати навіть ланцюгами. 4 Його часто зв’язували кайданами та ланцюгами, але він розривав ланцюги та розбивав кайдани, і ніхто не міг його стримати. 5 Завжди, вдень та вночі, він перебував у гробницях та в горах, кричав та бився об каміння.

6 Побачивши Ісуса здалека, він прибіг, поклонився Йому 7 й голосно промовив:

—Що тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.

8 Бо Ісус казав: «Нечистий духу, вийди з цього чоловіка!»

9 Ісус запитав його:

—Як тебе звати?

Той відповів:

—Моє ім’я Легіон*, бо нас багато.

10 І дуже просив Ісуса, щоб Він не висилав їх із тієї місцевості.

11 А було там велике стадо свиней, що паслося на горі. 12 Демони просили Ісуса:

—Надішли нас у свиней, щоб ми увійшли в них.

13 Ісус дозволив їм. Нечисті духи, вийшовши з чоловіка, увійшли у свиней. Тоді все стадо, десь дві тисячі голів, кинулося з кручі в море та втопилося.

14 Свинопаси побігли та сповістили про це в місті та в селах. Тоді люди вийшли подивитися, що сталося. 15 Коли підійшли до Ісуса, то побачили, що одержимий, в якому був легіон демонів, сидить одягнений та при здоровому глузді, і вони злякалися. 16 Ті, хто бачив, розповідали, що сталося з біснуватим і про свиней. 17 Тоді вони почали просити Ісуса, щоб Він залишив їхні околиці.

18 Коли Ісус сідав у човен, той, хто був біснуватим, просив Його, щоб Він узяв його з Собою. 19 Але Ісус не дозволив йому, сказавши: «Іди до себе додому, до своїх, та розкажи, як багато зробив для тебе Господь, як Він змилосердився над тобою». 20 Той пішов і почав проповідувати в Десятимісті, як багато зробив для нього Ісус. І всі дивувалися цьому.

Зцілення жінки з кровотечею та воскресіння дочки Яіра

21 Коли Ісус на човні знов переплив на інший берег, навколо Нього зібрався великий натовп. А був Він біля моря. 22 І прийшов один із керівників синагоги, на ім’я Яір, та, впавши Йому до ніг, 23 благав Його, кажучи: «Моя донька помирає, прийди та поклади на неї руки, щоб вона одужала та жила». 24 Ісус пішов разом із ним. Великий натовп слідував за Ним, люди з усіх боків тиснули на Нього.

25 І була там одна жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу. 26 Вона багато натерпілася від багатьох лікарів та витратила все, що мала, але не отримала ніякого полегшення, навпаки, їй ставало гірше. 27 Вона почула про Ісуса і в натовпі, підійшовши ззаду, доторкнулася до Його одежі. 28 Бо вона говорила: «Якщо хоч доторкнуся до Його одежі, то одужаю!» 29 І зараз же зупинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що зцілилася від своєї недуги.

30 А Ісус відразу відчув у Собі, що з Нього вийшла сила. Повернувшись до натовпу, запитав:

—Хто доторкнувся до Мого одягу?

31 Учні сказали Йому:

—Ти ж бачиш, що натовп тисне на Тебе з усіх боків, а Ти запитуєш: «Хто доторкнувся до Мене?»

32 Але Ісус озирався, щоб побачити, хто це зробив. 33 Тоді жінка зі страхом та тремтінням, знаючи, що сталося, підійшла та, впавши перед Ним, сказала всю правду. 34 Ісус же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром і будь зцілена від твоєї хвороби».

35 Коли Він ще говорив, прийшли з дому керівника синагоги та сказали:

—Твоя донька померла. Навіщо турбуєш Учителя?

36 Але Ісус, не зважаючи на сказані слова, сказав керівникові синагоги:

—Не бійся, тільки віруй.

37 І не дозволив нікому йти з Ним, окрім Петра, Якова та Івана, брата Якового. 38 Коли прийшли в дім керівника синагоги, то Ісус побачив метушню і тих, що дуже плакали й голосили. 39 Він увійшов та сказав їм: «Чому ви тривожитесь та плачете, дитина не померла, а спить». 40 Але вони почали глузувати з Нього.

Ісус же, наказавши всім вийти, узяв батька й матір дитини, а також тих, хто був із Ним, та увійшов туди, де лежала дитина. 41 Узяв дівчинку за руку й промовив до неї: «Таліта кум!» (що в перекладі означає: «Дівчинко, кажу тобі, встань!»). 42 Дівчинка негайно піднялася й почала ходити. Їй було дванадцять років. Усі відразу жахнулися від великого дива. 43 Ісус суворо наказав їм, щоб про це ніхто не дізнався, і велів дати дівчинці їсти.

Ісус іде по воді

22 Відразу після цього Ісус звелів учням сісти в човен та переплисти на другий бік раніше за Нього, поки Він відпустить людей. 23 А відпустивши людей, Ісус зійшов на гору, щоб помолитися на самоті. Коли настав вечір, Він залишився там один. 24 Човен віддалився вже далеко від берега, і через супротивний вітер його почали кидати хвилі.

25 О четвертій сторожі ночі* Ісус пішов до Своїх учнів, ідучи по воді. 26 Побачивши, що Він іде по воді, учні жахнулись і з переляку закричали: «Це привид!»

27 Але Ісус тієї ж миті заговорив до них:

—Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!

28 Тоді Петро сказав у відповідь:

—Господи, якщо це Ти, накажи, щоб я пішов до Тебе по воді!

29 Ісус сказав:

—Іди!

І, вийшовши з човна, Петро почав іти по воді до Ісуса. 30 Але, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути й закричав:

—Господи, спаси мене!

31 Ісус, одразу простягнувши руку, схопив його та промовив:

—Маловіре, чому ти засумнівався?

32 Коли вони сіли в човен, вітер стих. 33 Ті, що були в човні, вклонилися Йому, кажучи: «Ти істинно – Син Божий!»

Ісус зцілює паралізованого

1 Коли через декілька днів Ісус знов прийшов до Капернаума, розійшлася чутка, що Він удома. 2 Тоді зібралося так багато людей, що не було вже місця навіть біля дверей. Коли Ісус проповідував їм Слово, 3 прийшли до Нього якісь люди із паралізованим, якого несли четверо. 4 Побачивши, що не можуть пройти через натовп, вони зійшли на покрівлю й, розібравши її там, де був Ісус, спустили ліжко, на якому лежав паралізований. 5 Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: «Сину, прощаються тобі гріхи!»

6 Деякі книжники, які там сиділи, міркували у своїх серцях: 7 «Чому Він так говорить? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?»

8 Але Ісус, відразу дізнавшись Своїм Духом, про що вони в собі міркують, запитав їх: «Чому ви так роздумуєте у ваших серцях? 9 Що легше сказати паралізованому: „Прощаються твої гріхи!" чи „Встань, візьми своє ліжко й ходи!"? 10 Але щоб ви знали: Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І сказав паралізованому: 11 «Кажу тобі: встань, візьми своє ліжко та йди додому!» 12 Той відразу ж встав, узяв своє ліжко та на очах у всіх вийшов. Усі були здивовані та прославляли Бога, кажучи: «Ніколи ми такого ще не бачили!»

Смерть Лазаря

1 Був один хворий чоловік, на ім’я Лазар, з Віфанії, села, де жила Марія та її сестра Марта. 2 Марія була жінкою, яка помазала Господа миром і обтерла Йому ноги своїм волоссям. Хворий був її братом. 3 Сестри послали передати Ісусові:

—Господи, той, кого Ти любиш, захворів.

4 Почувши це, Ісус сказав:

—Ця хвороба не на смерть, а на славу Божу, щоб Син Божий був прославлений через неї.

5 Ісус любив Марту, її сестру та Лазаря. 6 Однак коли Він почув, що Лазар хворий, то залишився там, де був, ще два дні. 7 Потім сказав Своїм учням:

—Підемо знову в Юдею.

8 Учні сказали Йому:

—Равві, ще недавно юдеї намагалися побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?

9 Ісус відповів:

—Чи не дванадцять годин має день? Якщо хтось ходить удень, не спотикається, бо бачить світло цього світу. 10 А той, хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла в ньому.

11 Сказавши це, Він додав:

—Наш друг Лазар заснув, але Я йду розбудити Його.

12 Його учні сказали:

—Господи, якщо спить, то одужає.

13 Ісус казав про його смерть, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.

14 Тоді Ісус сказав їм прямо:

—Лазар помер. 15 Але Я радію за вас, що не був там, щоб ви повірили. А зараз підемо до нього.

16 Тоді Фома, якого називали Близнюк, сказав іншим учням:

—Ходімо й ми та помремо з Ним!

Ісус – воскресіння та життя

17 Прийшовши туди, Ісус довідався, що Лазар уже чотири дні в гробі. 18 Віфанія була близько до Єрусалима, приблизно п’ятнадцять стадіїв.* 19 Багато юдеїв прийшли до Марії та Марти, щоб втішити їх після смерті брата. 20 Коли Марта почула, що прийшов Ісус, вона вийшла зустріти Його, а Марія залишилася в домі.

21 Марта сказала Ісусові:

—Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би. 22 Але й тепер знаю: Бог дасть Тобі, що лише попросиш у Бога.

23 Ісус сказав їй:

—Твій брат воскресне.

24 Марта відповіла:

—Я знаю, що він воскресне при воскресінні останнього дня.

25 Ісус сказав їй:

—Я – воскресіння й життя. Той, хто вірить у Мене, навіть якщо помре, буде жити. 26 І кожен, хто живе й вірить у Мене, ніколи не помре. Ти віриш у це?

27 Вона сказала:

—Так, Господи, я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Який прийшов у світ.

28 Сказавши це, вона пішла, потай покликала свою сестру Марію й сказала їй: «Учитель тут, Він кличе тебе». 29 Почувши це, Марія швидко встала й вийшла до Нього. 30 Ісус ще не увійшов до села, а був там, де Його зустріла Марта. 31 Юдеї, які були з нею в домі та втішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, пішли за нею. Вони гадали, що вона пішла до гробу, щоб там плакати.

32 Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала до Його ніг і сказала Йому:

—Господи, якби Ти був тут, то мій брат не помер би.

33 Ісус, побачивши, що вона плаче, і юдеї, які прийшли з нею, теж плачуть, був глибоко зворушений в дусі та засмутився.

34 Він запитав:

—Куди ви його поклали?

Йому відповіли:

—Господи, іди та подивись!

35 Ісус заплакав.

36 Тоді юдеї сказали: «Дивись, як Він любив його».

37 Але деякі казали: «Невже Той, Хто відкрив очі сліпому, не міг зробити, щоб цей чоловік не помер?»

Ісус воскрешає Лазаря з мертвих

38 Ісус знов відчув зворушення в Собі й пішов до гробу. Це була печера, до якої був привалений камінь.

39 Ісус звелів:

—Відваліть камінь.

Марта, сестра померлого, сказала:

—Господи, вже чути неприємний запах, бо пройшло чотири дні.

40 Ісус сказав:

—Хіба Я не казав тобі, що коли будеш вірити, побачиш славу Божу?

41 Коли забрали камінь, Ісус подивився на небо й сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти почув Мене. 42 Я знаю, що Ти завжди чуєш Мене, але Я сказав це заради людей, які стоять навколо, щоб вони повірили, що Ти послав Мене».

43 І, сказавши це, голосно промовив: «Лазарю, вийди сюди!» 44 Померлий вийшов. Його руки та ноги були обмотані тканиною, а обличчя обв’язане хустиною.

Ісус сказав:

—Розв’яжіть його, і нехай він іде.