Milagres de Jesus

Зцілення двох незрячих

27 Коли Ісус вийшов звідти, за Ним пішли двоє сліпих, які кричали:

—Змилуйся над нами, Сину Давидів!

28 Коли ж Він увійшов у дім, сліпі підійшли до Нього, і Ісус запитав їх:

—Вірите, що Я можу це зробити?

—Так, Господи, – відповіли вони.

29 Тоді Він доторкнувся до їхніх очей, кажучи:

—За вірою вашою нехай станеться вам!

30 І їхні очі відкрилися.

Ісус же суворо застеріг їх, кажучи:

—Дивіться, щоб ніхто не довідався!

31 Але вони, вийшовши, розповідали про Нього всюди по тій країні.

Зцілення двох сліпих

29 Коли вони виходили з Єрихона, багато людей пішло за Ним. 30 І ось двоє сліпих, котрі сиділи біля дороги, почувши, що Ісус проходить повз них, почали голосно кричати:

—Змилуйся над нами, Господи, Сину Давидів!

31 Натовп докоряв їм, щоб мовчали. Але вони ще голосніше закричали:

—Змилуйся над нами, Господи, Сину Давидів!

32 Ісус зупинився, покликав їх та сказав:

—Що хочете, щоб Я зробив для вас?

33 Вони відповіли:

—Господи, щоб відкрилися наші очі!

34 Ісус, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей – і вони відразу прозріли та пішли за Ним.

Зцілення сліпого

22 Коли прийшли до Віфсаїди, привели до Ісуса сліпого й просили доторкнутись до нього. 23 Він узяв сліпого за руку, вивів за межі села й, послинивши йому очі, поклав на нього руки та запитав:

—Бачиш щось?

24 Подивившись, він сказав:

—Бачу людей, але вони мов дерева, що ходять.

25 Тоді Ісус знов поклав руки на його очі. Чоловік подивився уважно, його зір повернувся, і він бачив усе чітко 26 Ісус вислав його додому та сказав:

—Не заходь у село й не розповідай нікому.

Ісус зцілює глухонімого

31 Ісус знов залишив околиці Тира й через Сидон вийшов до Галілейського моря на землі Десятимістя. 32 І привели до Нього глухого, який говорив із труднощами, і просили, щоб Він поклав на нього руки. 33 Ісус узяв його вбік від натовпу та вклав пальці йому у вуха і, плюнувши, торкнувся його язика. 34 Потім подивився на небо, зітхнув і сказав глухому: «Еффата!», що означає: «Відкрийся!» 35 І відразу відкрилися його вуха, язик розв’язався, і він почав говорити правильно. 36 Ісус наказав не розповідати про це нікому. Та чим більше Він забороняв, тим більше вони розголошували. 37 І дивувалися вкрай, кажучи: «Він усе робить дуже добре: навіть глухим дає слух і німим – мову».

Зцілення сліпого Вартимея

46 Вони прийшли до Єрихона, і, коли Ісус разом зі Своїми учнями та великим натовпом людей виходили з Єрихона, син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів біля дороги. 47 Почувши, що Ісус із Назарета проходить, він почав кричати:

—Сину Давидів, змилуйся наді мною!

48 Багато людей почали докоряти йому, щоб він замовк, але він ще голосніше закричав:

—Сину Давидів, змилуйся наді мною!

49 Ісус зупинився та сказав: «Покличте його!»

Вони покликали сліпого, кажучи: «Не бійся! Вставай! Він кличе тебе». 50 Той скинув верхню одежу, підскочив та прийшов до Ісуса.

51 Ісус у відповідь сказав:

—Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе?

Сліпий Йому відповів:

—Равві*, щоб я знову бачив!

52 Ісус сказав йому:

—Іди, твоя віра спасла тебе!

Сліпий відразу ж прозрів та пішов дорогою за Ісусом.

Зцілення незрячого біля Єрихона

35 Коли ж Він наближався до Єрихона, один сліпий сидів біля дороги та просив милостиню. 36 Почувши, що проходить натовп, він запитав, що відбувається.

37 Йому сказали, що Ісус із Назарета проходить. 38 Тоді він закричав:

—Ісусе, Сину Давидів, змилуйся наді мною!

39 Ті, що йшли попереду, почали докоряти йому, щоб він мовчав, але він ще голосніше закричав:

—Сину Давидів, змилуйся наді мною!

40 Ісус зупинився та звелів привести сліпого до Себе. Коли той наблизився до Нього, Ісус спитав його:

41 —Що хочеш, щоб Я зробив для тебе?

Той відповів:

—Господи, щоб я знову бачив!

42 Ісус сказав йому:

—Прозрій! Віра твоя спасла тебе!

43 І він умить прозрів та пішов за Ісусом, прославляючи Бога. І весь народ, побачивши це, теж славив Бога.

Ісус зцілює сліпого від народження

1 Одного разу, проходячи, Ісус побачив чоловіка, сліпого від народження. 2 Його учні запитали:

—Равві, хто згрішив, він чи його батьки, що він народився сліпий?

3 Ісус відповів:

—Ні, це не через його гріх або гріх його батьків, але це сталося, щоб через нього були виявлені діла Божі. 4 Доки ще день, ми маємо виконувати діла Того, Хто послав Мене. Коли настане ніч, ніхто вже не зможе працювати. 5 Доки Я у світі, Я – світло світу.

6 Сказавши це, Ісус плюнув на землю, змішав грязь зі слини й землі та помазав очі сліпому. 7 Потім сказав йому: «Іди та вмийся в купальні Силоам» (що в перекладі означає: «Посланий»).

Той пішов, умився й прийшов зрячий.

2 І ось один прокажений прийшов, поклонився Йому й промовив:

—Господи, якщо хочеш, Ти можеш мене очистити.

3 Ісус простягнув руку, доторкнувся до нього й промовив:

—Хочу, будь чистим!

І вмить чоловік очистився від прокази.

4 Ісус сказав йому:

—Дивись, нікому не кажи про це, але йди, покажи себе священникові та принеси дар, який наказав Мойсей, їм на свідчення. *.

2 І ось до Нього принесли паралізованого, що лежав на носилках. Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: «Не бійся, сину! Прощаються тобі гріхи твої!»

3 Але деякі книжники почали говорити між собою: «Він богохульствує!»

4 Тоді Ісус, знаючи їхні думки, сказав: «Чому ви думаєте погано у ваших серцях? 5 Що легше сказати: „Прощаються твої гріхи!" чи „Встань і ходи!"? 6 Але щоб ви знали: Син Людський має владу на землі прощати гріхи». Тоді сказав паралізованому: «Встань, візьми свою постіль та йди додому!» 7 І, вставши, чоловік пішов додому.

10 Там був чоловік із всохлою рукою. І щоб звинуватити Його, вони запитали:

—Чи дозволено зцілювати в Суботу?

11 Він же промовив:

—Хто з вас, маючи одну вівцю, якщо вона впаде в Суботу в яму, не візьме й не витягне її? 12 Наскільки ж людина цінніша за вівцю! Тому в Суботу дозволено робити добро.

13 Тоді сказав чоловікові:

—Простягни свою руку!

Той простягнув, і його рука стала здоровою, як і друга.

30 Теща Симона лежала в гарячці, тож зараз же сказали Ісусові про неї. 31 Він підійшов, узяв її за руку та підняв, і гарячка залишила жінку, так що вона почала прислуговувати їм.

Зцілення прокаженого

40 Одного разу до Нього прийшов прокажений, упав на коліна й благав:

—Якщо хочеш, можеш мене очистити.

41 Ісус, змилосердившись, простягнув руку, доторкнувся до нього й промовив:

—Хочу, будь чистим!

42 Тієї ж миті проказа залишила його, і він був очищений.

3 прийшли до Нього якісь люди із паралізованим, якого несли четверо. 4 Побачивши, що не можуть пройти через натовп, вони зійшли на покрівлю й, розібравши її там, де був Ісус, спустили ліжко, на якому лежав паралізований. 5 Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: «Сину, прощаються тобі гріхи!»

6 Деякі книжники, які там сиділи, міркували у своїх серцях: 7 «Чому Він так говорить? Він богохульствує! Хто може прощати гріхи, окрім одного Бога?»

8 Але Ісус, відразу дізнавшись Своїм Духом, про що вони в собі міркують, запитав їх: «Чому ви так роздумуєте у ваших серцях? 9 Що легше сказати паралізованому: „Прощаються твої гріхи!" чи „Встань, візьми своє ліжко й ходи!"? 10 Але щоб ви знали: Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І сказав паралізованому: 11 «Кажу тобі: встань, візьми своє ліжко та йди додому!» 12 Той відразу ж встав, узяв своє ліжко та на очах у всіх вийшов. Усі були здивовані та прославляли Бога, кажучи: «Ніколи ми такого ще не бачили!»

Ісус зцілює в Суботу

1 Ісус знову зайшов у синагогу. Там був чоловік із всохлою рукою. 2 Фарисеї уважно стежили за Ісусом, чи зцілить його в Суботу, щоб звинуватити Його. 3 Ісус сказав чоловікові, що мав всохлу руку: «Стань посередині!»

4 Потім сказав їм: «У Суботу дозволено робити добро чи зло? Спасати життя чи вбивати?» Але вони мовчали. 5 Подивившись на них з обуренням та скорботою через впертість їхніх сердець, Він сказав чоловікові: «Простягни руку!» Той простягнув, і його рука була зцілена.

Зцілення прокаженого

12 Коли Ісус перебував в одному місті, прийшов до нього чоловік, що був увесь покритий проказою. Побачивши Ісуса, він впав долілиць та просив Його, кажучи:

—Господи, якщо хочеш, Ти можеш мене очистити.

13 Ісус простягнув руку, доторкнувся до нього й промовив:

—Хочу, будь чистим!

І вмить проказа залишила його.

18 І ось декілька людей принесли на носилках паралізованого та хотіли внести його й поставити перед Ісусом. 19 Не маючи можливості внести його через натовп, вони залізли на дах та спустили його разом із носилками через отвір у покрівлі на середину, прямо перед Ісусом. 20 Побачивши їхню віру, Він промовив: «Друже, прощаються тобі гріхи твої!»

21 Книжники та фарисеї почали розмірковувати кажучи: «Хто Він такий, що богохульствує? Хто може прощати гріхи, окрім Самого Бога?»

22 Але Ісус, знаючи їхні думки, відповів: «Чому ви так роздумуєте у ваших серцях? 23 Що легше сказати: „Прощаються тобі гріхи твої!" чи „Встань і ходи!"? 24 Але щоб ви знали: Син Людський має владу на землі прощати гріхи». І промовив до паралізованого: «Кажу тобі: встань, візьми свої носилки та йди додому!»

25 Той відразу ж встав перед ними, узяв те, на чому лежав, і пішов додому, прославляючи Бога.

Ісус зцілює в Суботу

6 Довелося ж і в іншу Суботу увійти Йому в синагогу й навчати. Там був чоловік, у якого права рука всохла. 7 Книжники та фарисеї уважно стежили за Ісусом, чи буде Він зцілювати в Суботу, щоб знайти обвинувачення проти Нього. 8 Але Він, знаючи їхні думки, сказав чоловікові, що мав всохлу руку: «Підведися й стань посередині!» Той піднявся й став.

9 Ісус промовив до них: «Я питаю вас: що дозволено робити в Суботу – добро чи зло? Спасти життя чи згубити?»

10 І, поглянувши на них усіх, сказав чоловікові: «Простягни свою руку!» Той зробив це, і його рука була зцілена.

Віра сотника

1 Коли Ісус закінчив говорити до народу, який слухав Його, то зайшов до Капернаума. 2 Раб одного сотника, яким він дорожив, тяжко захворів і був при смерті. 3 Почувши про Ісуса, сотник надіслав до Нього юдейських старійшин просити Його, щоб прийшов зцілити раба. 4 Прийшовши до Ісуса, вони щиро благали Його, кажучи: «Він достойний, щоб Ти зробив це для нього, 5 бо він любить наш народ і побудував нам синагогу».

6 Ісус пішов разом із ними. І коли Він був недалеко від дому, сотник надіслав своїх друзів сказати Йому: «Господи, не турбуйся, бо я не достойний, щоб Ти увійшов під мій дах. 7 Тому й себе я не вважав гідним, щоби прийти до Тебе, але скажи лише слово, і одужає мій слуга. 8 Бо і я людина підвладна й маю під своєю владою підлеглих воїнів. Кажу одному: „Іди!" – і він іде, а іншому: „Прийди!" – і він приходить, і рабу моєму: „Зроби це!" – і він робить».

9 Почувши це, Ісус здивувався, обернувся до народу, що йшов за Ним, та промовив: «Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої великої віри».

10 Повернувшись додому, посланці знайшли раба здоровим.

11 І ось там була жінка, яка вісімнадцять років мала духа хвороби та не могла випрямитись. 12 Коли Ісус її побачив, то покликав і сказав:

—Жінко, ти звільнена від своєї хвороби.

13 Він поклав на неї руки, і вона відразу випрямилась та почала прославляти Бога.

Зцілення чоловіка в Суботу

1 Одного разу в Суботу Він прийшов пообідати в дім одного з фарисейських старшин. Вони уважно слідкували за Ним. 2 І ось перед Ним був чоловік, який хворів на водянку.

3 Ісус запитав учителів Закону та фарисеїв:

—Чи дозволено зцілювати в Суботу?

4 Але вони мовчали. Тоді Ісус, доторкнувшись до чоловіка, зцілив його та відпустив.

Зцілення десятьох прокажених

11 Ідучи до Єрусалима, Ісус проходив між Самарією та Галілеєю. 12 І коли Він входив в одне село, зустріли Його десятеро прокажених. Вони зупинилися неподалік 13 та голосно прокричали:

—Ісусе, Наставнику, змилуйся над нами!

14 Побачивши їх, Він сказав:

—Ідіть та покажіться священникам!

І, коли вони йшли, очистилися. 15 Один із них, побачивши, що зцілився, повернувся, голосно прославляючи Бога. 16 І припав лицем до ніг Ісуса, дякуючи Йому. Він був самарянином.

17 Ісус промовив:

—Хіба не десять очистилося? Де ж дев’ять? 18 Невже жоден із них, окрім цього чужинця, не повернувся віддати славу Богові?

19 Потім сказав йому:

—Встань та йди, твоя віра спасла тебе!

Ісус зцілює хворого біля купальні

1 Після цього було юдейське свято, і Ісус пішов до Єрусалима. 2 В Єрусалимі, біля Овечих воріт, є купальня, яка єврейською називається Віфезда й має п’ять критих колонад. 3 Там лежало багато хворих, сліпих, кривих та паралізованих. Вони чекали, коли вода збуриться. 4 Іноді ангел Господній сходив та збурював воду, і хто перший заходив у воду, зцілювався, хоч би якою була його хвороба.* 5 Був же там чоловік, який хворів уже тридцять вісім років. 6 Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що той вже багато часу був хворий, сказав:

—Ти хочеш одужати?

7 Хворий відповів:

—Господи, я не маю людини, котра б допомогла мені увійти до купальні, коли вода збуриться. Як тільки я дістаюся до води, хтось інший заходить раніше за мене.

8 Ісус сказав йому:

—Підведися, візьми свою постіль та ходи!

9 І відразу чоловік став здоровим, узяв свою постіль та пішов.

Тоді була Субота.

46 Ісус знов прийшов у Кану Галілейську, де перетворив воду у вино. На той час у Капернаумі син одного придворного був хворий. 47 Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галілеї, він прийшов до Нього й благав, щоб Він прийшов зцілити його сина, який був при смерті.

48 Ісус сказав йому:

—Якщо ви не побачите ознак та чудес, ніколи не повірите!

49 Придворний відповів Йому:

—Господи, прийди, доки мій син не помер.

50 Ісус відповів йому:

—Іди, твій син буде жити.

Чоловік повірив тому, що сказав Ісус, та пішов. 51 Коли він був іще в дорозі, раби зустріли його й сказали, що його син живий. 52 Він запитав, о котрій годині йому стало краще, і вони сказали: «Вчора о сьомій* годині гарячка залишила його». 53 Батько зрозумів, що це сталося тоді, коли Ісус сказав: «Твій син буде жити». І повірив він та увесь його дім. 54 Це було друге знамення, яке зробив Ісус після того, як повернувся з Юдеї в Галілею.

20 І ось одна жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одежі, 21 бо вона говорила сама собі: «Якщо хоч доторкнуся до Його одежі, то одужаю!».

22 Ісус же, повернувшись, побачив її та сказав: «Не бійся, донько! Твоя віра врятувала тебе». І жінка одразу була зцілена.

25 І була там одна жінка, яка дванадцять років страждала на кровотечу. 26 Вона багато натерпілася від багатьох лікарів та витратила все, що мала, але не отримала ніякого полегшення, навпаки, їй ставало гірше. 27 Вона почула про Ісуса і в натовпі, підійшовши ззаду, доторкнулася до Його одежі. 28 Бо вона говорила: «Якщо хоч доторкнуся до Його одежі, то одужаю!» 29 І зараз же зупинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що зцілилася від своєї недуги.

43 І була там одна жінка, яка вже дванадцять років страждала на кровотечу. Вона витратила все, що мала, на лікарів, але ніхто не зміг її зцілити. 44 Підійшовши ззаду, вона доторкнулася до краю Його одежі, і вмить зупинилася її кровотеча.

45 Ісус запитав:

—Хто доторкнувся до Мене?

Коли ж ніхто не зізнався, Петро сказав:

—Наставнику, натовп тісниться навколо Тебе.

46 Ісус же відповів:

—Хтось доторкнувся до Мене, бо Я відчув, як сила вийшла від Мене.

47 Жінка, побачивши, що не зможе втаїтися, тремтячи, підійшла та, впавши перед Ним, зізналася перед усім народом, чому доторкнулася до Нього і як раптом зцілилася. 48 Ісус же сказав їй: «Донько, віра твоя врятувала тебе. Іди з миром».

Зцілення однієї жінки та воскресіння доньки Яіра

18 Коли Ісус казав їм це, ось прийшов один із керівників синагоги, вклонився Йому та сказав: «Моя донька тільки що померла, але прийди та поклади на неї Свою руку – і вона оживе».

19 Піднявшись, Ісус з учнями пішли за ним.

23 Коли Ісус прийшов у дім керівника синагоги, то побачив там сопілкарів та засмучених людей. 24 Він сказав їм: «Вийдіть, бо дівчинка не померла, а спить». Але вони почали глузувати з Нього.

25 Коли ж натовп вивели, Ісус зайшов до кімнати, узяв дівчинку за руку, і вона встала.

22 І прийшов один із керівників синагоги, на ім’я Яір, та, впавши Йому до ніг, 23 благав Його, кажучи: «Моя донька помирає, прийди та поклади на неї руки, щоб вона одужала та жила». 24 Ісус пішов разом із ним. Великий натовп слідував за Ним, люди з усіх боків тиснули на Нього.

38 Коли прийшли в дім керівника синагоги, то Ісус побачив метушню і тих, що дуже плакали й голосили. 39 Він увійшов та сказав їм: «Чому ви тривожитесь та плачете, дитина не померла, а спить». 40 Але вони почали глузувати з Нього.

Ісус же, наказавши всім вийти, узяв батька й матір дитини, а також тих, хто був із Ним, та увійшов туди, де лежала дитина. 41 Узяв дівчинку за руку й промовив до неї: «Таліта кум!» (що в перекладі означає: «Дівчинко, кажу тобі, встань!»). 42 Дівчинка негайно піднялася й почала ходити. Їй було дванадцять років. Усі відразу жахнулися від великого дива.

31 «Із ким Мені порівняти людей з цього покоління, – сказав Ісус, – і на кого вони схожі? 32 Схожі на дітей, котрі сидять на базарі та кличуть одне одного, кажучи:

„Ми грали вам на сопілці,

а ви не танцювали.

Ми співали вам жалібні пісні,

а ви не плакали".

33 Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба й не п’є вина, а ви кажете: „Має демона!" 34 Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: „Ось чоловік – ненажера й п’яниця, приятель митників та грішників". 35 Однак мудрість виправдана всіма її дітьми».

Ісус у домі фарисея Симона

36 Один із фарисеїв запросив Його поїсти з ним. Зайшовши в дім фарисея, Ісус сів за стіл. 37 І ось одна жінка з того міста, яка була грішницею, дізналася, що Він сидить за столом у домі фарисея. Вона принесла алебастровий глечик із дуже дорогим миром

41 І ось прийшов чоловік, на ім’я Яір, який був керівником синагоги, і, впавши долілиць до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому, 42 бо його єдина донька, яка мала років дванадцять, захворіла й була при смерті. Коли Він пішов, то натовп звідусіль тиснув на Нього.

49 Коли Він ще говорив, прийшов хтось із дому керівника синагоги та сказав:

—Твоя донька померла, не турбуй Учителя!

50 Ісус же, почувши це, сказав Яіру:

—Не бійся, тільки віруй, і вона буде спасенна!

51 Прийшовши в дім, Він не дозволив нікому увійти з Ним, окрім Петра, Івана, Якова та батька й матері дитини. 52 Усі плакали та ридали над нею. Він же сказав їм: «Не плачте, бо вона не померла, а спить».

53 Але вони почали глузувати з Нього, бо знали, що дівчина померла. 54 Ісус же узяв її за руку й голосно промовив: «Дитино, встань!» 55 Дух її повернувся до неї, і вмить вона піднялася. Він наказав дати їй їсти. 56 Батьки дитини дуже здивувалися, але Він наказав нікому не казати про те, що сталося.

Смерть Лазаря

1 Був один хворий чоловік, на ім’я Лазар, з Віфанії, села, де жила Марія та її сестра Марта. 2 Марія була жінкою, яка помазала Господа миром і обтерла Йому ноги своїм волоссям. Хворий був її братом. 3 Сестри послали передати Ісусові:

—Господи, той, кого Ти любиш, захворів.

4 Почувши це, Ісус сказав:

—Ця хвороба не на смерть, а на славу Божу, щоб Син Божий був прославлений через неї.

5 Ісус любив Марту, її сестру та Лазаря. 6 Однак коли Він почув, що Лазар хворий, то залишився там, де був, ще два дні. 7 Потім сказав Своїм учням:

—Підемо знову в Юдею.

8 Учні сказали Йому:

—Равві, ще недавно юдеї намагалися побити Тебе камінням, а Ти знову йдеш туди?

9 Ісус відповів:

—Чи не дванадцять годин має день? Якщо хтось ходить удень, не спотикається, бо бачить світло цього світу. 10 А той, хто ходить уночі, спотикається, бо немає світла в ньому.

11 Сказавши це, Він додав:

—Наш друг Лазар заснув, але Я йду розбудити Його.

12 Його учні сказали:

—Господи, якщо спить, то одужає.

13 Ісус казав про його смерть, а вони думали, що Він говорить про звичайний сон.

14 Тоді Ісус сказав їм прямо:

—Лазар помер.

Ісус заспокоює бурю

23 Потім Ісус зайшов у човен, за Ним увійшли і Його учні. 24 І ось здійнялась на морі велика буря, так що хвилі заливали човен, а Він спав. 25 Учні підійшли й розбудили Його, кажучи:

—Господи, спаси нас, бо ми гинемо!

26 Він сказав їм:

—Чому ви злякалися, маловіри?

Тоді, піднявшись, наказав вітрам та морю, і настала велика тиша.

27 Люди дивувалися кажучи:

—Хто ж Він такий, що вітри та море підкоряються Йому?

15 Коли настав вечір, Його учні підійшли й сказали:

—Тут пустинне місце, і година вже пізня, відпусти людей, щоби пішли в села та купили собі їжу.

16 Ісус же сказав їм:

—Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!

17 Вони відповіли Йому:

—Ми тут маємо лише п’ять хлібів та дві рибини.

18 Він сказав:

—Принесіть їх Мені!

19 Ісус наказав людям посідати на траву. Потім узяв п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши, дав хліби учням, а учні роздали людям. 20 Усі їли та наситилися, і назбирали дванадцять повних кошиків залишків. 21 Тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.

25 О четвертій сторожі ночі* Ісус пішов до Своїх учнів, ідучи по воді.

Ісус годує чотири тисячі

32 Ісус же покликав Своїх учнів та сказав:

—Жаль Мені цих людей, тому що вже три дні залишаються зі Мною й не мають, що їсти. Я не хочу відпускати їх голодними, щоб не ослабли в дорозі.

33 Учні спитали Його:

—Звідки в пустелі нам взяти стільки хліба, щоб нагодувати такий натовп?

34 Ісус сказав їм:

—Скільки маєте хлібів?

Вони відповіли:

—Сім і декілька малих рибин.

35 Він звелів людям сісти на землю. 36 Потім узяв сім хлібів та рибу, подякував, розламав та дав учням, а учні роздали людям. 37 Усі їли та наситились. І зібрали сім повних кошиків залишків. 38 Тих, хто їв, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок та дітей.

Ісус платить данину

24 Коли вони прибули до Капернаума, прийшли до Петра ті, що збирали дводрахмову данину*, і запитали:

—Ваш учитель платить дводрахмову данину?

25 Він відповів:

—Так!

Коли ж Петро зайшов у дім, Ісус випередив його, запитавши:

—Симоне, як ти думаєш, від кого збирають данину або податок земні царі, від своїх синів чи від чужих?

26 Симон відповів:

—Від чужих.

Тоді Ісус сказав:

—Отже, сини вільні від податку. 27 Але щоб не спокушати їх, іди до моря, закинь вудку й витягни першу рибу, яку впіймаєш. Відкривши їй рота, ти знайдеш статер*. Візьми його та віддай їм за Мене й за себе.

Ісус проклинає смоковницю

18 Вранці, повертаючись до міста, Ісус зголоднів. 19 І, побачивши біля дороги смоковницю, підійшов до неї, але нічого, окрім листя, не знайшов. Тоді промовив до неї: «Нехай же повік не буде плоду від тебе!» І смоковниця відразу всохла.

20 Побачивши це, учні здивувалися й запитали:

—Як смоковниця відразу всохла?

21 Ісус сказав у відповідь:

—Істинно кажу вам: якщо ви матимете віру й не будете сумніватися, то зробите не тільки те, що сталося зі смоковницею, але навіть якщо скажете цій горі: «Піднесися та кинься в море!» – станеться. 22 Усе, про що попросите в молитві з вірою, отримаєте.

37 І здійнялася велика буря, і хвилі почали заливати човен, так що він вже наповнювався водою. 38 Ісус був на кормі та спав на подушці. Учні розбудили Його, кажучи:

—Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо?

39 Уставши, Він наказав вітрові та сказав морю:

—Тихо! Заспокойся!

Вітер стих, і настала велика тиша.

40 Він сказав їм:

—Чому ви злякалися? Чому ви все ще не маєте віри?

41 Перелякані, вони казали один одному:

—Хто ж Він такий, що навіть вітер та море підкоряються Йому?

35 Коли минуло чимало часу, Його учні підійшли до Нього й сказали:

—Тут пустинне місце, і година вже пізня. 36 Відпусти людей, щоби пішли в хутори та села, які навколо, та купили собі їсти.

37 Але Він сказав їм:

—Ви дайте їм їсти!

Вони запитали:

—Чи нам піти купити хліба на двісті динаріїв* і дати їм їсти?

38 Ісус сказав їм:

—Скільки хлібів у вас є? Ідіть та подивіться!

Дізнавшись, вони сказали:

—П’ять хлібів та дві рибини.

39 Тоді наказав учням розсадити всіх на зеленій траві. 40 І розсадили їх групами по сто та по п’ятдесят осіб. 41 Ісус узяв ті п’ять хлібів та дві рибини, подивився на небо, благословив їх і, розломивши хліби, дав Своїм учням, щоб роздали людям. Так само роздали всім обидві рибини. 42 Усі їли та наситилися, 43 і назбирали дванадцять повних кошиків із залишками від риби. 44 Тих, хто їв, було п’ять тисяч чоловіків.

48 Побачивши, що учні ледве веслують через супротивний вітер, близько четвертої сторожі ночі* Ісус, ідучи по воді, пішов до них і хотів їх проминути.*. 49 Коли учні побачили, що Він іде по воді, подумали, що це привид, і закричали. 50 Адже всі, хто Його бачив, були налякані. Ісус відразу заговорив до них: «Будьте сміливі! Це Я! Не бійтеся!» 51 Тоді Він увійшов до них у човен, і вітер стих. Учні дуже в собі здивувалися,

Ісус годує чотири тисячі людей

1 У ті дні, коли знову зібралося багато людей і не мали, що їсти, Ісус покликав учнів та сказав їм:

2 —Жаль Мені цих людей, тому що вже три дні залишаються зі Мною й не мають, що їсти. 3 І якщо Я відпущу їх голодними додому, вони ослабнуть у дорозі, бо деякі прийшли здалека.

4 Учні відповіли Йому:

—Звідки в цій пустелі хтось зможе взяти стільки хліба, щоб нагодувати цих людей?

5 Ісус запитав:

—Скільки маєте хлібів?

Вони відповіли:

—Сім.

6 Ісус звелів людям сісти на землю. Потім узяв ті сім хлібів, подякував, розламав та дав Своїм учням, щоб вони роздали людям. 7 Ще мали й кілька малих рибин, Він благословив їх і звелів роздати й рибу. 8 Усі їли та наситились. І зібрали сім повних кошиків залишків. 9 Тих, що їли, було приблизно чотири тисячі. Потім відпустив їх.

Ісус проклинає смоковницю

12 Наступного дня, коли виходили з Віфанії, Ісус зголоднів. 13 І, побачивши здалека смоковницю, яка була вкрита листям, Він підійшов подивитися, чи немає на ній плодів. Але не знайшов нічого, окрім листя, бо не був ще час для смокви. 14 Тоді промовив до неї: «Нехай же повік ніхто не буде їсти твоїх плодів!» Його учні почули це.

Сила віри

20 Вранці, проходячи повз смоковницю, вони побачили, що вона всохла від самого коріння. 21 Згадавши, що сталося напередодні, Петро сказав Йому:

—Равві*, ось смоковниця, яку Ти прокляв, всохла!

22 У відповідь Ісус сказав:

—Майте віру в Бога! 23 Істинно кажу вам: якщо хтось скаже цій горі: «Піднесися та кинься в море!» – і не буде сумніватися у своєму серці, а буде вірити, що станеться, як сказав, то так і буде. 24 Тому кажу вам: усе, про що молитесь і просите, вірте, що ви вже отримали, – і буде дано вам. 25 І коли стоїте в молитві, то прощайте, коли маєте щось проти когось, щоб і Отець ваш Небесний простив вам провини ваші.

Покликання перших учнів

1 Одного разу, коли Ісус знаходився біля озера Генезарет і натовп людей тиснувся до Нього, аби слухати Слово Боже, 2 Він побачив два човни, що стояли біля берега. А рибалки, вийшовши з них, чистили сіті. 3 Ісус увійшов до одного з човнів, який належав Симонові, попросив його відплисти трохи від берега й, присівши, навчав людей із човна.

4 Коли ж закінчив говорити, сказав Симонові:

—Відпливи на глибину, та закиньте сіті для лову.

5 Симон сказав у відповідь:

—Наставнику, ми цілу ніч працювали та нічого не впіймали, але за Твоїм словом я закину сіті.

6 Зробивши це, піймали так багато риби, що сіті почали рватись. 7 Вони покликали й своїх товаришів з іншого човна, щоб прийшли допомогти їм. Ті прийшли й наповнили рибою обидва човни так, що вони стали потопати.

8 Побачивши це, Симон Петро припав до колін Ісуса та промовив:

—Господи, відійди від мене, бо я людина грішна!

9 Адже страх охопив його й усіх, хто був із ним, від такої кількості спійманої риби, 10 а також Якова та Івана, синів Зеведеєвих, котрі були спільниками Симона.

І промовив Ісус до Симона:

—Не бійся, віднині будеш ловити людей.

11 Витягнувши човни на берег, вони залишили все та пішли за Ним.

Ісус заспокоює бурю

22 Одного дня Ісус та Його учні увійшли в човен, і Він сказав їм: «Переплиньмо на другий бік озера».

І вони вирушили. 23 Коли вони пливли, Він заснув. Аж раптом на озері здійнялася велика буря. Вода почала заливати їх, і вони були в небезпеці.