As 10 parábolas mais importantes de Jesus

3 Він багато навчав їх притчами, кажучи: «Ось сіяч вийшов сіяти. 4 Коли він сіяв, деякі зерна впали біля дороги; птахи, налетівши, повидзьобували їх. 5 Інші впали на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і відразу проросли, бо земля була неглибока. 6 Коли ж зійшло сонце, то опалило паростки, вони зів’яли й, не маючи коріння, всохли. 7 Ще інші впали поміж терни. Терни виросли та заглушили їх. 8 А інші впали в добру землю та дали врожай: одні в сто, інші в шістдесят, треті в тридцять разів більше. 9 Хто має вуха, нехай слухає!»

Добрий самарянин

25 І ось один учитель Закону піднявся та, спокушаючи Його, сказав:

—Учителю, що мені робити, щоб успадкувати життя вічне?

26 Ісус відповів йому:

—Що в Законі написано? Як читаєш?

27 Він відповів:

—«Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією своєю душею, і всією силою своєю, і всім розумом своїм»*. і «ближнього свого – як самого себе».*.

28 Ісус же сказав:

—Правильно ти відповів, роби так і будеш жити!

29 Але той, бажаючи виправдати себе, сказав Ісусові:

—А хто мій ближній?

30 Ісус відповів:

—Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон та потрапив до рук розбійників, котрі роздягли його, побили та пішли далі, залишивши його напівмертвим. 31 Випадково тією ж дорогою проходив священник і, побачивши його, пройшов повз нього. 32 Також і левіт, прийшовши на те місце, подивився й пішов далі. 33 Але один самарянин, який був у подорожі, підійшов і, побачивши його, зглянувся над ним. 34 Він підійшов, перев’язав йому рани, намастивши їх олією та вином, поклав його на свою худобину та привіз до заїжджого двору, де доглядав за ним. 35 Наступного дня, від’їжджаючи, дав два динарії господареві та сказав: «Подбай про нього, а якщо витратиш на нього більше, я поверну тобі, коли вертатимусь».

36 Хто з цих трьох, на твою думку, був ближнім того, хто потрапив до рук розбійників?

37 Він відповів:

—Той, хто зглянувся над ним.

Ісус сказав:

—Іди та роби так само.

4 —Який чоловік із вас, маючи сто овець та загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі та не піде шукати загублену, доки не знайде її? 5 І, знайшовши, з радістю покладе її на свої плечі. 6 Прийшовши додому, він покличе своїх друзів та сусідів, кажучи їм: «Радійте зі мною, бо я знайшов мою загублену вівцю». 7 Кажу вам: на небі буде більше радості за одного грішника, що кається, ніж за дев’яноста дев’ятьох праведників, які не потребують покаяння.

Притча про блудного сина

11 Він також сказав:

—Один чоловік мав двох синів. 12 Молодший із них сказав батькові: «Батьку, дай мені мою частину спадщини». І той поділив між ними майно. 13 Через декілька днів молодший син, зібравши все, відправився в далекий край і там розтратив усе своє майно, живучи розпусно. 14 Коли ж він усе витратив, настав великий голод у тім краю, і він почав бідувати. 15 І пішов та пристав до одного з жителів того краю, а той послав його на свої поля пасти свиней. 16 Він бажав би наїстися хоча б стручками ріжкового дерева, які їли свині, але ніхто не давав йому. 17 Опам’ятавшись, він сказав: «Скільки наймитів мого батька мають хліба вдосталь, а я тут помираю з голоду! 18 Встану, піду до свого батька та скажу йому: „Батьку, согрішив я проти Неба та проти тебе 19 і вже не достойний називатися твоїм сином. Прийми мене, як одного з твоїх наймитів!"» 20 І, вставши, пішов до свого батька.

Коли він був ще далеко, батько побачив його, змилосердився над ним та побіг до нього, обійняв його та почав цілувати. 21 Син промовив до нього: «Батьку! Я согрішив проти Неба й проти тебе і вже недостойний називатися твоїм сином!»

22 Батько ж промовив до своїх рабів: «Принесіть швидко найкращу одежу, одягніть його і дайте перстень йому на руку та взуття на ноги! 23 Приведіть відгодоване теля та заколіть його! Будемо їсти та веселитись, 24 бо цей син мій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся!» І почали веселитися.

25 А старший його син був у полі; і коли, повертаючись із поля, наблизився до дому, почув музику й танці. 26 Покликавши одного зі слуг, запитав: «Що це таке?» 27 «Твій брат прийшов, – сказав той, – і твій батько заколов відгодоване теля, бо його син повернувся живий та здоровий».

28 Він розлютився та не схотів увійти в дім. Батько ж його, вийшовши, став його просити. 29 Але він відповів своєму батькові: «Я стільки років служив тобі й ніколи не нехтував твоїм наказом, а ти жодного разу не дав мені й козенятка, щоб я повеселився з моїми друзями. 30 Але коли прийшов цей син твій, що розтратив твоє майно з блудницями, ти заколов для нього відгодоване теля».

31 Батько відповів йому: «Дитино, ти завжди зі мною, і все, що в мене є, – твоє. 32 Веселитися ж і радіти треба тому, що цей брат твій був мертвий та ожив, пропав та знайшовся».

45 Ще Царство Небесне подібне до купця, який розшукує гарні перлини. 46 Знайшовши одну дорогоцінну перлину, він іде, продає все, що має, і купує її.

Притча про фарисея та митника

9 Тим, хто був упевнений в особистій праведності та принижував інших, Ісус розповів таку притчу:

10 —Двоє чоловіків прийшли в Храм помолитися. Один був фарисеєм, а інший – митником. 11 Фарисей стояв і так собі молився: «Боже, дякую Тобі за те, що я не такий, як інші люди, – грабіжники, неправедні, невірні або як цей митник. 12 Я пощу двічі на тиждень, даю десятину зі всякого прибутку!» 13 А митник стояв здалека й не смів навіть очей звести на небо, але бив себе в груди та казав: «Боже, змилуйся наді мною, грішним!» 14 Кажу вам: цей чоловік повернувся додому виправданий, а не той; бо кожний, хто себе підносить, буде принижений, а хто себе принижує, буде піднесений.

Притча про таланти

14 Подібно як чоловік, який, вирушивши в подорож, покликав своїх рабів і роздав їм своє майно. 15 Одному дав п’ять талантів*, другому – два, іншому – один, кожному за його здібностями, і відразу вирушив. 16 Той, що отримав п’ять талантів, негайно пішов, вклав їх у діло й заробив ще п’ять. 17 Так само й той, що отримав два, заробив ще два. 18 А той, що отримав один, пішов і закопав у землю срібло свого господаря.

19 Коли минуло багато часу, господар тих рабів повернувся, щоб розрахуватися з ними. 20 Прийшов той, що отримав п’ять талантів, приніс інші п’ять талантів і сказав: «Господарю, ти мені доручив п’ять талантів, ось я заробив ще п’ять талантів».

21 Господар сказав йому: «Добре, хороший та вірний рабе! У малому ти був вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість твого господаря».

22 Прийшов той, що отримав два таланти, і сказав: «Господарю, ти мені доручив два таланти, ось я заробив ще два таланти».

23 Господар сказав йому: «Добре, хороший та вірний рабе! У малому ти був вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість твого господаря».

24 Прийшов і той, що отримав один талант, і сказав: «Господарю, я знав, що ти жорстока людина: жнеш там, де не сіяв, і збираєш там, де не розкидав. 25 Я побоявся та пішов і сховав у землю твій талант. Ось твоє!»

26 Господар сказав йому: «Злий та лукавий рабе! Ти знав, що я жну там, де не сіяв, і збираю там, де не розкидав?» 27 Тобі слід було вкласти моє срібло в банк, щоб я, повернувшись, отримав своє з прибутком.

28 Заберіть від нього талант і віддайте тому, хто має десять талантів. 29 Бо тому, хто має, додасться, і матиме надмірно, а від того, хто не має, і те, що має, забереться. 30 А цього негідного раба викиньте в зовнішню темряву, там буде плач та скрегіт зубів.

Багатий чоловік та Лазар

19 Був собі багатий чоловік, який одягався в дорогу та вишукану одежу. Щодня він розкішно бенкетував. 20 Біля його воріт лежав убогий, на ім’я Лазар, що весь був у виразках 21 і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого. Собаки, підходячи, лизали його рани.

22 Надійшов час, убогий помер, і ангели віднесли його на лоно Авраама. Помер же і багач, і поховали його. 23 А в пеклі*, будучи в муках, він підняв свої очі та побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні. 24 І, закричавши, сказав: «Отче Аврааме! Змилуйся наді мною та пішли Лазаря, нехай умочить кінець свого пальця у воду та прохолодить мій язик, бо я сильно страждаю в цьому полум’ї».

25 Авраам відповів: «Сину! Згадай, що ти за життя свого одержав свої блага, як і Лазар – своє лихо. Тепер же він тішиться, а ти страждаєш. 26 І крім того, між нами та вами встановлена велика прірва, щоб ті, які бажають перейти звідси до вас, не могли, і щоб звідти до нас не переходили».

27 Той відповів: «Тоді благаю тебе, отче, пошли Лазаря в дім мого батька, 28 бо в мене п’ятеро братів, нехай він засвідчить їм, щоб вони не прийшли в це місце страждання».

29 Авраам відповів: «Вони мають Мойсея та Пророків, нехай їх слухають».

30 Але той відповів: «Ні, отче Аврааме, якщо хтось із мертвих піде до них, то вони покаються!»

31 Тоді Авраам сказав йому: «Якщо Мойсея і Пророків не слухають, то навіть якщо хтось із мертвих воскресне, це їх не переконає».

Притча про кукіль

24 Ісус розповів їм іншу притчу: «Царство Небесне подібне до чоловіка, який посіяв добре насіння на своєму полі. 25 Але коли чоловік спав, прийшов його ворог, посіяв кукіль серед пшениці та пішов. 26 А як зійшло посіяне та показався колос, тоді з’явився й кукіль.

27 Тоді прийшли слуги господаря та сказали йому: „Господарю, хіба ми не добре насіння посіяли на полі? Звідки ж узявся кукіль?"

28 Він відповів їм: „Це зробив ворог".

Раби запитали його: „Хочеш, щоб ми пішли та випололи його?"

29 Він сказав: „Ні, щоб, виполюючи кукіль, не повиривали й пшениці". 30 Залиште, щоб обоє росли разом до жнив. А під час жнив я скажу женцям: „Зберіть спочатку кукіль та пов’яжіть його в снопи, щоб спалити, а пшеницю зберіть до моєї клуні"».

Притча про розумних та нерозумних дів

1 Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, які взяли свої світильники й вийшли назустріч нареченому. 2 П’ять із них були нерозумні, а п’ять – мудрі. 3 Нерозумні взяли світильники, але не взяли з собою олії. 4 А мудрі разом зі своїми світильниками взяли й олію в глечиках. 5 Оскільки наречений запізнювався, усі задрімали й заснули.

6 Опівночі пролунав крик: «Ось наречений іде! Виходьте йому назустріч!»

7 Тоді всі діви встали та приготували свої світильники. 8 Нерозумні сказали мудрим: «Дайте і нам вашої олії, бо наші світильники гаснуть».

9 А мудрі у відповідь сказали: «Не можемо, щоб і нам часом не забракло. Ідіть і купіть собі».

10 Коли вони пішли купувати, прийшов наречений. Ті, що були готові, увійшли разом із ним на весілля, і ворота зачинилися.

11 Потім повернулися й інші діви та сказали: «Господарю! Господарю! Відчини нам!»

12 Але він відповів: «Істинно кажу вам: я не знаю вас».

13 Отже, пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли Син Людський прийде!