17 Один чоловік із натовпу відповів:
—Учителю, я привів до Тебе мого сина, бо він одержимий духом німоти. 18 Коли дух його хапає, то кидає на землю, з рота йде піна, хлопчик скрегоче зубами й ціпеніє. Я просив Твоїх учнів вигнати духа, але вони не змогли.
19 Ісус у відповідь сказав:
—О роде невірний, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведіть хлопчика до Мене!
20 І привели хлопчика до Ісуса. Коли дух побачив Ісуса, відразу кинув хлопчика в судоми. Той, упавши на землю, покотився й пустив піну з рота.
21 Ісус запитав його батька:
—Скільки часу з ним таке?
Він відповів:
—З дитинства. 22 Часто дух кидає його у вогонь або у воду, щоб вбити його. Якщо можеш щось зробити, допоможи нам. Змилуйся над нами.
23 Ісус же сказав йому:
—Якщо можеш?! Усе можливе для того, хто вірує!
24 Тоді батько хлопчика скрикнув:
— Вірую! Допоможи моєму невірству.
25 Коли Ісус побачив, що люди збігаються, то наказав нечистому духові, кажучи: «Духу німий та глухий, наказую тобі: вийди з нього й більше не заходь у нього!»
26 Скрикнувши, дух сильно потряс хлопця в конвульсіях і вийшов із нього. Хлопець став як мертвий, так що багато хто говорив, що він помер. 27 Але Ісус узяв його за руку, підняв його, і він устав.