1 А третього дня весілля справляли в Кані Галілейській, і була там Ісусова мати.2 На весілля запрошений був теж Ісус та учні Його.3 Як забракло ж вина, то мати Ісусова каже до Нього: Не мають вина!4 Ісус же відказує їй: Що тобі, жоно, до Мене? Не прийшла ще година Моя!5 А мати Його до слуг каже: Зробіть усе те, що Він вам скаже!6 Було тут шість камінних посудин на воду, що стояли для очищення юдейського, що відер по дві чи по три вміщали.7 Ісус каже до слуг: Наповніть водою посудини. І їх поналивали вщерть.8 І Він каже до них: Тепер зачерпніть, і занесіть до весільного старости. І занесли.9 Як весільний же староста скуштував воду, що сталась вином, а він не знав, звідки воно, знали ж слуги, що води наливали, то староста кличе тоді молодого10 та й каже йому: Кожна людина подає перше добре вино, а як понапиваються, тоді гірше; а ти добре вино аж на досі зберіг...11 Такий початок чудам зробив Ісус у Кані Галілейській, і виявив славу Свою. І ввірували в Нього учні Його.

1 А коли Він проходив, побачив чоловіка, що сліпим був з народження.2 І спитали Його учні Його, говорячи: Учителю, хто згрішив: чи він сам, чи батьки його, що сліпим він родився?3 Ісус відповів: Не згрішив ані він, ні батьки його, а щоб діла Божі з'явились на ньому.4 Ми мусимо виконувати діла Того, Хто послав Мене, аж поки є день. Надходить он ніч, коли жаден нічого не зможе виконувати.5 Доки Я в світі, Я Світло для світу.6 Промовивши це, Він сплюнув на землю, і з слини грязиво зробив, і очі сліпому помазав грязивом,7 і до нього промовив: Піди, умийся в ставку Сілоам визначає це Посланий. Тож пішов той і вмився, і вернувся видющим...8 А сусіди та ті, що бачили перше його, як був він сліпий, говорили: Чи ж не той це, що сидів та просив?9 Говорили одні, що це він, а інші казали: Ні, подібний до нього. А він відказав: Це я!10 І питали його: Як же очі відкрились тобі?11 А той оповідав: Чоловік, що Його звуть Ісусом, грязиво зробив, і очі помазав мені, і до мене сказав: Піди в Сілоам та й умийся. Я ж пішов та й умився, і став бачити.12 І сказали до нього: Де Він? Відказує той: Я не знаю.

13 Як Ісус те почув, Він відплив звідти човном у місце пустинне й самотнє. І, прочувши, народ із міст пішов пішки за Ним.14 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив.15 А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі.16 А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви!17 Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п'ятеро хліба й дві рибі.18 А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди.19 І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п'ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові.20 І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів...21 Їдців же було мужа тисяч із п'ять, крім жінок і дітей.

35 І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік.36 І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним.37 І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився!38 А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?...39 Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала...40 І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте?41 А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?

25 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,26 що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...28 Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...29 І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?31 І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?32 А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...34 А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!

1 І на другий бік моря вони прибули, до землі Гадаринської.2 І як вийшов Він із човна, то зараз Його перестрів чоловік із могильних печер, що мав духа нечистого.3 Він мешкання мав у гробах, і ніхто й ланцюгами зв'язати не міг його,4 бо часто кайданами та ланцюгами в'язали його, але він розривав ланцюги та кайдани торощив, і ніхто не міг угамувати його.5 І він повсякчас перебував день і ніч у гробах та в горах, і кричав, і бився об каміння...6 А коли він Ісуса побачив здалека, то прибіг, і вклонився Йому,7 і закричав гучним голосом, кажучи: Що до мене Тобі, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Богом Тебе заклинаю, не муч Ти мене!8 Бо сказав Він йому: Вийди, душе нечистий, із людини!9 І запитав Він його: Як тобі на ім'я? А той відповів: Леґіон мені ймення багато бо нас.10 І він Його дуже просив, щоб їх не висилав із тієї землі.11 Пасся ж там на горі гурт великий свиней.12 І просилися демони, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них ми ввійшли.13 І дозволив Він їм. І повиходили духи нечисті, і в свиней увійшли. І гурт кинувся з кручі до моря, а було зо дві тисячі їх і вони потопилися в морі...14 А їхні пастухи повтікали та в місті й по селах звістили. І повиходили люди побачити, що сталось.15 І прийшли до Ісуса й побачили, що той біснуватий, що мав леґіона, убраний сидів, і при умі, і полякались вони...16 Самовидці ж їм розповіли, що сталося з тим біснуватим, також про свиней.17 І вони стали благати Його, щоб пішов Собі з їхнього краю.18 А як Він сів до човна, то біснуватий став просити Його, щоб залишитися з Ним.19 Ісус же йому не дозволив, а промовив до нього: Іди до дому свого, до своїх, і їм розповіж, які речі великі Господь учинив тобі, і як змилувався над тобою!20 І пішов він та в Десятимісті зачав проповідувати, які речі великі Ісус учинив йому. І всі дивувались!

21 І коли переплив Ісус човном на той бік ізнов, то до Нього зібралось багато народу. І був Він над морем.22 І приходить один із старших синагоги, на ймення Яір, і, як побачив Його, припадає до ніг Йому,23 і дуже благає Його та говорить: Моя дочка кінчається. Прийди ж, поклади Свої руки на неї, щоб видужала та жила!...24 І пішов Він із ним. За Ним натовп великий ішов, і тиснувсь до Нього.25 А жінка одна, що дванадцять років хворою на кровотечу була,26 що чимало натерпілася від багатьох лікарів, і витратила все добро своє, та ніякої помочі з того не мала, а прийшла ще до гіршого,27 як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...28 Бо вона говорила про себе: Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...29 І висохло хвилі тієї джерело кровотечі її, і тілом відчула вона, що видужала від недуги!30 І в ту мить Ісус вичув у Собі, що вийшла з Нього сила. І Він до народу звернувся й спитав: Хто доторкнувсь до Моєї одежі?31 І відказали Йому Його учні: Ти бачиш, що тисне на Тебе народ, а питаєшся: Хто доторкнувся до Мене?32 А Він навкруги поглядав, щоб побачити ту, що зробила оце.33 І жінка злякалась та затрусилась, бо знала, що сталося їй. І вона підійшла, і впала ницьма перед Ним, і всю правду Йому розповіла...34 А Він їй сказав: Твоя віра, о дочко, спасла тебе; іди з миром, і здоровою будь від своєї недуги!35 Як Він ще говорив, приходять ось від старшини синагоги та й кажуть: Дочка твоя вмерла; чого ще турбуєш Учителя?...36 А Ісус, як почув слово сказане, промовляє до старшини синагоги: Не лякайсь, тільки віруй!37 І Він не дозволив іти за Собою нікому, тільки Петрові та Якову, та Іванові, братові Якова.38 І приходять у дім старшини синагоги, і Він бачить метушню та людей, що плакали та голосили.39 А ввійшовши, сказав Він до них: Чого ви метушитеся та плачете? Не вмерло дівча, але спить!40 І вони насміхалися з Нього. А Він усіх випровадив, узяв батька дівчати та матір, та тих, хто був із Ним, і ввійшов, де лежало дівча.41 І взяв Він за руку дівча та й промовив до нього: Таліта, кумі що значить: Дівчатко, кажу тобі встань!42 І в ту мить підвелося й ходило дівча; а років мало з дванадцять. І всі зараз жахнулися з дива великого!...43 А Він наказав їм суворо, щоб ніхто не довідавсь про це. І дати їй їсти звелів.

22 І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить.23 Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам.24 А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний.25 А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю.26 Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали...27 А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь!28 Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді.29 А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса.30 Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!...31 І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився?32 Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула.33 А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий!

1 Коли ж Він по кількох днях прийшов знов до Капернауму, то чутка пішла, що Він удома.2 І зібралось багато, аж вони не вміщалися навіть при дверях. А Він їм виголошував слово.3 І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.4 А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений.5 А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!6 Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали:7 Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?8 І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?9 Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи?10 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому:11 Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!12 І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми!

1 Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.3 Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...4 Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.7 Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.8 Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?9 Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.10 А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.11 Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.12 А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.14 Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.16 Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.18 А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.20 Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.21 І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...22 Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!23 Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!24 Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.25 Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?27 Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!29 А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,34 і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!35 І закапали сльози Ісусові...36 А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!37 А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?38 Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.39 Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...40 Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?41 І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.42 Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.43 І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...