14 Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!

17 Які дорогі мені стали думки Твої, Боже, як побільшилося їх число,18 перелічую їх, численніші вони від піску! Як пробуджуюся, то я ще з Тобою.

3 (8-4) Коли бачу Твої небеса діло пальців Твоїх, місяця й зорі, що Ти встановив,4 (8-5) то що є людина, що Ти пам'ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш?5 (8-6) А однак учинив Ти його мало меншим від Бога, і славою й величчю Ти коронуєш його!

7 Бідаря Він підводить із пороху, зо сміття підіймає нужденного,8 щоб його посадити з вельможними, з вельможними люду Його!

7 Та Господь сказав Самуїлові: Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце.

9 Але ви вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого,

6 Чи ж не п'ять горобців продають за два гроші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий.7 Але навіть волосся вам на голові пораховане все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців!

3 Через дану мені благодать кажу кожному з вас не думати про себе більш, ніж належить думати, але думати скромно, у міру віри, як кожному Бог наділив.