3 Діти спадщина Господнє, плід утроби нагорода!

12 щоб були сини наші, немов саджанці, виплекані в їхній молодості, наші дочки немов ті наріжні стовпи, витесані на окрасу палати!

13 Бо Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї,14 Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це!

9 Чим додержить юнак у чистоті свою стежку? Як держатиметься Твоїх слів!

9 Чим додержить юнак у чистоті свою стежку? Як держатиметься Твоїх слів!

11 (34-12) Ходіть, діти, послухайте мене, страху Господнього я вас навчу!

6 Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї.

6 Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї.

6 Привчай юнака до дороги його, і він, як постаріється, не уступиться з неї.

15 До юнакового серця глупота прив'язана, та різка картання віддалить від нього її.

15 До юнакового серця глупота прив'язана, та різка картання віддалить від нього її.

24 Хто стримує різку свою, той ненавидить сина свого, хто ж кохає його, той шукає для нього картання.

1 Син мудрий приймає картання від батька, а насмішник докору не слухає.

1 Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце,2 бо примножать для тебе вони довготу твоїх днів, і років життя та спокою!

1 Сину мій, не забудь ти моєї науки, і нехай мої заповіді стережуть твоє серце,

12 бо кого Господь любить, картає того, і кохає, немов батько сина!

4 І навчав він мене, і мені говорив: Нехай держиться серце твоє моїх слів, стережи мої заповіді та й живи!5 Здобудь мудрість, здобудь собі розум, не забудь, і не цурайся слів моїх уст,

15 Різка й поука премудрість дають, а дитина, залишена тільки собі, засоромлює матір свою.

13 Не стримуй напучування юнака, коли різкою виб'єш його, не помре:

22 Слухай батька свого, він тебе породив, і не гордуй, як постаріла мати твоя.23 Купи собі й не продавай правду, мудрість, і картання та розум.

26 Хто батька грабує, хто матір жене? Це син, що застиджує та осоромлює,

1 Ліпший убогий, що ходить в своїй неповинності, ніж лукавий устами та нерозумний.

7 У своїй неповинності праведний ходить, блаженні по ньому сини його!

11 Навіть юнак буде пізнаний з чинів своїх, чи чин його чистий й чи простий.

25 Нерозумний син смуток для батька, для своєї ж родительки гіркість.

6 Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.

6 Корона для старших онуки, а пишнота дітей їхні батьки.

5 Зневажає безумний напучення батькове, а хто береже осторогу, стає розумніший.

20 Мудрий син тішить батька свого, а людина безумна погорджує матір'ю своєю.

7 Хто Закон береже, розумний той син, а хто водиться із гультяями, засоромлює батька свого.

8 Послухай, мій сину, напучення батька свого, і не відкидай науки матері своєї,9 вони бо хороший вінок для твоєї голови, і прикраса на шию твою.

32 Тепер же, послухайте, діти, мене, і блаженні, хто буде дороги мої стерегти!33 Навчання послухайте й мудрими станьте, і не відступайте від нього!

1 Діти, слухайтеся своїх батьків у Господі, бо це справедливе!2 Шануй свого батька та матір це перша заповідь з обітницею,3 щоб добре велося тобі, і щоб ти був на землі довголітній!

4 А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!

4 А батьки, не дратуйте дітей своїх, а виховуйте їх в напоминанні й остереженні Божому!

1 Отже, будьте наслідувачами Богові, як улюблені діти,

20 Діти, будьте слухняні в усьому батькам, бо це Господеві приємне!

21 Батьки, не дратуйте дітей своїх, щоб на дусі не впали вони!

6 І будуть ці слова, що Я сьогодні наказую, на серці твоїм.7 І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш.

7 І пильно навчиш цього синів своїх, і будеш говорити про них, як сидітимеш удома, і як ходитимеш дорогою, і коли ти лежатимеш, і коли ти вставатимеш.

40 І будеш пильнувати постанов Його та заповідей Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі, і щоб ти продовжив дні на землі, що Господь, Бог твій, дає тобі на всі дні.

28 Виконуй і слухай усі ті слова, що я наказую тобі, щоб було добре тобі та синам твоїм по тобі навіки, коли будеш робити добре та справедливе в очах Господа, Бога свого.

46 то сказав він до них: Приложіть свої серця до всіх тих слів, які я сьогодні чинив свідками проти вас, що ви накажете їх своїм синам, щоб додержували виконувати всі слова цього Закону.47 Бо це для вас не слово порожнє, воно життя ваше, і цим словом ви продовжите дні на цій землі, куди ви переходите Йордан, щоб посісти її.

14 Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким.

14 Ісус же сказав: Пустіть діток, і не бороніть їм приходити до Мене, бо Царство Небесне належить таким.

1 Підійшли до Ісуса тоді Його учні, питаючи: Хто найбільший у Царстві Небеснім?2 Він же дитину покликав, і поставив її серед них,3 та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!4 Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім.

3 та й сказав: Поправді кажу вам: коли не навернетесь, і не станете, як ті діти, не ввійдете в Царство Небесне!4 Отже, хто впокориться, як дитина оця, той найбільший у Царстві Небеснім.5 І хто прийме таку дитину одну в Моє Ймення, той приймає Мене.

10 Стережіться, щоб ви не погордували ані одним із малих цих; кажу бо Я вам, що їхні Анголи повсякчасно бачать у небі обличчя Мого Отця, що на небі.

25 Того часу, навчаючи, промовив Ісус: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти оце від премудрих і розумних, та його немовлятам відкрив.

9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть.

13 Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли.14 А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже!

36 І взяв Він дитину, і поставив її серед них. І, обнявши її, Він промовив до них:37 Коли хто в Ім'я Моє прийме одне з дітей таких, той приймає Мене. Хто ж приймає Мене, не Мене він приймає, а Того, Хто послав Мене!

52 А Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей.

15 Як вони вже поснідали, то Ісус промовляє до Симона Петра: Симоне, сину Йонин, чи ти любиш мене більше цих? Той каже Йому: Так, Господи, відаєш Ти, що кохаю Тебе! Промовляє йому: Паси ягнята Мої!

12 А всім, що Його прийняли, їм владу дало дітьми Божими стати, тим, що вірять у Ймення Його,

14 Бо всі, хто водиться Духом Божим, вони сини Божі;

15 бо не взяли ви духа неволі знов на страх, але взяли ви Духа синівства, що через Нього кличемо: Авва, Отче!

16 Сам Цей Дух свідчить разом із духом нашим, що ми діти Божі.

19 Бо чекання створіння очікує з'явлення синів Божих,

26 Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса!27 Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!

1 Подивіться, яку любов дав нам Отець, щоб ми були дітьми Божими, і ними ми є. Світ нас не знає тому, що Його не пізнав.

2 Улюблені, ми тепер Божі діти, але ще не виявилось, що ми будемо. Та знаємо, що, коли з'явиться, то будем подібні до Нього, бо будемо бачити Його, як Він є.3 І кожен, хто має на Нього надію оцю, очищає себе так же само, як чистий і Він.

12 Пишу я вам, дітоньки, що гріхи вам прощаються ради Ймення Його.

21 Дітоньки, бережіться від ідолів! Амінь.

4 щоб добре рядив власним домом, що має дітей у слухняності з повною чесністю,

8 Коли ж хто про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той вирікся віри, і він гірший від невірного.

5 і забули нагад, що говорить до вас, як синів: Мій сину, не нехтуй Господньої кари, і не знемагай, коли Він докоряє тобі.6 Бо Господь, кого любить, того Він карає, і б'є кожного сина, якого приймає!7 Коли терпите кару, то робить Бог вам, як синам. Хіба є такий син, що батько його не карає?8 А коли ви без кари, що спільна для всіх, то ви діти з перелюбу, а не сини.9 А до того, ми мали батьків, що карали наше тіло, і боялися їх, то чи ж не далеко більше повинні коритися ми Отцеві духів, щоб жити?

11 Усяка кара в теперішній час не здається потіхою, але смутком, та згодом для навчених нею приносить мирний плід праведности!

31 А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.

22 Стережися молодечих пожадливостей, тримайся правди, віри, любови, миру з тими, хто Господа кличе від чистого серця.

2 А що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що будуть спроможні й інших навчити.

13 Всі сини твої стануть за учнів Господніх, і спокій глибокий настане синам твоїм!

13 Всі сини твої стануть за учнів Господніх, і спокій глибокий настане синам твоїм!

19 Живий, тільки живий Тебе славити буде, як я ось сьогодні, батько синам розголосить про правду Твою!

15 Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!16 Отож на долонях Своїх тебе вирізьбив Я, твої мури позавсіди передо Мною.

14 (4-8) І розглянув я це, і встав і сказав я до шляхетних, і до заступників, і до решти народу: Не бійтеся перед ними! Згадайте Господа великого та грізного, і воюйте за ваших братів, ваших синів, дочок ваших, жінок ваших та за доми ваші!

1 А отрок Самуїл служив Господеві при Ілії. А Господнє слово було рідке за тих днів, видіння не було часте.

4 Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді.

4 Я не маю більшої радости від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді.

4 того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!5 Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,6 щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.7 і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.