21 Смерть та життя у владі язика, хто ж кохає його, його плід поїдає.

2 Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло.

3 От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо.4 От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий.5 Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса!6 І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни.

7 Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською,8 та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної!

9 Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу.10 Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!11 Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка?12 Хіба може, брати мої, фіґове дерево родити оливки, або виноград фіґи? Солодка вода не тече з солонця.

15 Володар зм'якшується терпеливістю, а м'якенький язик ломить кістку.

18 Дехто говорить, мов коле мечем, язик же премудрих то ліки.

19 Уста правдиві стоятимуть вічно, а брехливий язик лиш на хвилю.

19 Не бракує гріха в многомовності, а хто стримує губи свої, той розумний.

28 І глупак, як мовчить, уважається мудрим, а як уста свої закриває розумним.

26 Коли ж хто гадає, що він побожний, і свого язика не вгамовує, та своє серце обманює, марна побожність того!

1 Для дириґетна хору. Єдутуна. Псалом Давидів. (39-2) Я сказав: Пильнувати я буду дороги свої, щоб своїм язиком не грішити, накладу я вуздечку на уста свої, поки передо мною безбожний.

12 (34-13) Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро?13 (34-14) Свого язика бережи від лихого, а уста свої від говорення підступу.

30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,31 Закон Бога його в його серці, кроки його не спіткнуться.

28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!

4 бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!

2 Господи, визволь же душу мою від губи неправдивої, від язика зрадливого!

3 (12-4) Нехай підітне Господь уста облесливі та язика чванькуватого4 (12-5) тим, хто говорить: Своїм язиком будем сильні, наші уста при нас, хто ж буде нам пан?

9 (55-10) Вигуби, Господи, та погуби язика їхнього, бо в місті я бачив насильство та сварку,

9 Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,10 щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних,11 і щоб кожен язик визнавав: Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!

1 Коли я говорю мовами людськими й ангольськими, та любови не маю, то став я як мідь та дзвінка або бубон гудячий!

36 Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!37 Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений.

5 І зійшов Господь, щоб побачити місто та башту, що людські сини будували її.6 І промовив Господь: Один це народ, і мова одна для всіх них, а це ось початок їх праці. Не буде тепер нічого для них неможливого, що вони замишляли чинити.7 Тож зійдімо, і змішаймо там їхні мови, щоб не розуміли вони мови один одного.8 І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі, і вони перестали будувати те місто.9 І тому то названо ймення йому: Вавилон, бо там помішав Господь мову всієї землі. І розпорошив їх звідти Господь по поверхні всієї землі.