5 Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!6 Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним,7 але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина,8 Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...

4 Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом,5 щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли.

14 А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став учасником їхнім, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, цебто диявола,15 та визволити тих усіх, хто все життя страхом смерти тримався в неволі.

17 Тому мусів бути Він у всьому подібний братам, щоб стати милостивим та вірним Первосвящеником у Божих справах, для вблагання за гріхи людей.

16 Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне.

18 Народження ж Ісуса Христа сталося так. Коли Його матір Марію заручено з Йосипом, то перш, ніж зійшлися вони, виявилося, що вона має в утробі від Духа Святого.

20 Коли ж він те подумав, ось з'явивсь йому Ангол Господній у сні, промовляючи: Йосипе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній то від Духа Святого.21 І вона вродить Сина, ти ж даси Йому йменна Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів.22 А все оце сталось, щоб збулося сказане пророком від Господа, який провіщає:23 Ось діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвуть Йому Ймення Еммануїл, що в перекладі є: З нами Бог.24 Як прокинувся ж Йосип зо сну, то зробив, як звелів йому Ангол Господній, і прийняв він дружину свою.25 І не знав він її, аж Сина свого первородженого вона породила, а він дав Йому ймення Ісус.

30 А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!31 І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.32 Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.33 І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.

4 Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм, бо походив із дому та з роду Давидового,5 щоб йому записатись із Марією, із ним зарученою, що була вагітна.6 І сталось, як були вони там, то настав їй день породити.7 І породила вона свого Первенця Сина, і Його сповила, і до ясел поклала Його, бо в заїзді місця не стало для них...

10 Та Ангол промовив до них: Не лякайтесь, бо я ось благовіщу вам радість велику, що станеться людям усім.11 Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь.12 А ось вам ознака: Дитину сповиту ви знайдете, що в яслах лежатиме.

15 І сталось, коли Анголи відійшли від них в небо, пастухи зачали говорити один одному: Ходім до Віфлеєму й побачмо, що сталося там, про що сповістив нас Господь.16 І прийшли, поспішаючи, і знайшли там Марію та Йосипа, та Дитинку, що в яслах лежала.17 А побачивши, розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено.18 І всі, хто почув, дивувались тому, що їм пастухи говорили...

37 Сказав же до Нього Пилат: Так Ти Цар? Ісус відповів: Сам ти кажеш, що Цар Я. Я на те народився, і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду. І кожен, хто з правди, той чує Мій голос.

9 Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було.10 А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи.11 І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну.12 А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.