1 Був же хворий один, Лазар у Віфанії, із села Марії й сестри її Марти.2 А Марія, що брат її Лазар був хворий, була та, що помазала Господа миром, і волоссям своїм Йому ноги обтерла.3 Тоді сестри послали до Нього, говорячи: Ось нездужає, Господи, той, що кохаєш його!...4 Як почув же Ісус, то промовив: Не на смерть ця недуга, а на Божу славу, щоб Син Божий прославився нею.5 А Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.6 А коли Він почув, що нездужає той, то зостався два дні на тім місці, де був.7 Після ж того говорить до учнів: Ходімо знову в Юдею.8 Йому учні сказали: Учителю, таж допіру юдеї хотіли камінням побити Тебе, а Ти знов туди підеш?9 Ісус відповів: Хіба дня не дванадцять годин? Як хто ходить за дня, не спіткнеться, цьогосвітнє бо світло він бачить.10 А хто ходить нічної пори, той спіткнеться, бо немає в нім світла.11 Оце Він сказав, а по тому говорить до них: Друг наш Лазар заснув, та піду розбудити Його.12 А учні сказали Йому: Як заснув, то він, Господи, видужає.13 Та про смерть його мовив Ісус, вони ж думали, що про сонний спочинок Він каже.14 Тоді просто сказав їм Ісус: Умер Лазар.15 І Я тішусь за вас, що там Я не був, щоб повірили ви. Та ходімо до нього.16 Сказав же Хома, називаний Близнюк, до співучнів: Ходімо й ми, щоб із Ним повмирати.17 Як прибув же Ісус, то знайшов, що чотири вже дні той у гробі.18 А Віфанія поблизу Єрусалиму була, яких стадій з п'ятнадцять.19 І багато з юдеїв до Марти й Марії прийшли, щоб за брата розважити їх.20 Тоді Марта, почувши, що надходить Ісус, побігла зустріти Його, Марія ж удома сиділа.21 І Марта сказала Ісусові: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат...22 Та й тепер, знаю я, що чого тільки в Бога попросиш, то дасть Тобі Бог!23 Промовляє до неї Ісус: Воскресне твій брат!24 Відказує Марта Йому: Знаю, що в воскресення останнього дня він воскресне.25 Промовив до неї Ісус: Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.26 І кожен, хто живе та хто вірує в Мене, повіки не вмре. Чи ти віруєш в це?27 Вона каже Йому: Так, Господи! Я вірую, що Ти Христос, Син Божий, що має прийти на цей світ.28 І промовивши це, відійшла, та й покликала нишком Марію, сестру свою, кажучи: Учитель тут, і Він кличе тебе!29 А та, як зачула, квапливо встала й до Нього пішла.30 А Ісус не ввійшов був іще до села, а знаходивсь на місці, де Марта зустріла Його.31 Юдеї тоді, що були з нею в домі й її розважали, як побачили, що Марія квапливо встала й побігла, подалися за нею, гадаючи, що до гробу пішла вона, плакати там.32 Як Марія ж прийшла туди, де був Ісус, і Його вгледіла, то припала до ніг Йому та й говорила до Нього: Коли б, Господи, був Ти отут, то не вмер би мій брат!33 А Ісус, як побачив, що плаче вона, і плачуть юдеї, що з нею прийшли, то в дусі розжалобився та й зворушився Сам,34 і сказав: Де його ви поклали? Говорять Йому: Іди, Господи, та подивися!35 І закапали сльози Ісусові...36 А юдеї казали: Дивись, як кохав Він його!37 А з них дехто сказали: Чи не міг же зробити Отой, Хто очі сліпому відкрив, щоб і цей не помер?38 Ісус же розжалобивсь знову в Собі, і до гробу прийшов. Була ж то печера, і камінь на ній налягав.39 Промовляє Ісус: Відваліть цього каменя! Сестра вмерлого Марта говорить до Нього: Уже, Господи, чути, бо чотири вже дні він у гробі...40 Ісус каже до неї: Чи тобі не казав Я, що як будеш ти вірувати, славу Божу побачиш?41 І зняли тоді каменя. А Ісус ізвів очі до неба й промовив: Отче, дяку приношу Тобі, що Мене Ти почув.42 Та Я знаю, що Ти завжди почуєш Мене, але ради народу, що довкола стоїть, Я сказав, щоб увірували, що послав Ти Мене.43 І, промовивши це, Він скричав гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!44 І вийшов померлий, по руках і ногах обв'язаний пасами, а обличчя у нього було перев'язане хусткою... Ісус каже до них: Розв'яжіть його та й пустіть, щоб ходив...