3 І прийшли ось до Нього, несучи розслабленого, якого несли четверо.4 А що через народ до Нього наблизитися не могли, то стелю розкрили, де Він був, і пробравши, звісили ложе, що на ньому лежав розслаблений.5 А Ісус, віру їхню побачивши, каже розслабленому: Відпускаються, сину, гріхи тобі!6 Там же сиділи дехто з книжників, і в серцях своїх думали:7 Чого Він говорить отак? Зневажає Він Бога... Хто може прощати гріхи, окрім Бога Самого?8 І зараз Ісус відчув Духом Своїм, що вони так міркують собі, і сказав їм: Що таке ви в серцях своїх думаєте?9 Що легше: сказати розслабленому: Гріхи відпускаються тобі, чи сказати: Уставай, візьми ложе своє та й ходи?10 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі, каже розслабленому:11 Тобі Я наказую: Уставай, візьми ложе своє, та й іди у свій дім!12 І той устав, і негайно взяв ложе, і вийшов перед усіма, так що всі дивувались і славили Бога, й казали: Ніколи такого не бачили ми!