1 Алілуя!

Славте Господа,

бо Він добрий, бо навіки Його милосердя!

2 Хто може виразити словами могутність Господа

й сповістити всю хвалу Його?

3 Блаженні ті, хто стереже правосуддя,

хто справедливо діє повсякчасно!

4 Згадай мене, Господи, заради прихильності до Свого народу,

з’яви Себе мені в порятунку Твоєму,

5 щоб міг я побачити добробут обраних Тобою,

радіти радістю за народ Твій,

похвалитися разом зі спадком Твоїм.

6 Згрішили ми, як і предки наші,

вчинили беззаконно, діяли нечестиво.

7 Батьки наші в Єгипті не збагнули Його чудес,

не пам’ятали величі милості Твоєї,

але збунтувалися біля моря, моря Червоного.

8 Та Він все ж врятував їх заради Свого імені,

щоб виявити Свою могутність.

9 Пригрозив Він морю Червоному,*, що позначає, імовірно, Акабську затоку (1 Цар. 9:6). і висохло воно,

і провів Він їх через безодні морські, як по пустелі.

10 І врятував їх від руки ненависника,

визволив від руки ворога.*.

11 Покрили води супротивників їхніх –

жоден з них не лишився живим.

12 Тоді повірили вони словам Його

й заспівали Йому хвалу.

13 Та швидко забули Його діяння,

не чекали на пораду від Нього.

14 Запалали пристрастю в пустелі

й випробовували Бога в дикій землі.

15 Тоді Він задовольнив прохання їхнє,

але послав виснаження їхнім душам.

16 Та вони позаздрили Мойсею у стані

й Аарону, святому Господа.

17 Відкрилася земля, і поглинула Датана,

і накрила все зборище Авірама.*.

18 Запалав вогонь серед їхнього зборища,

полум’я пожерло нечестивих.

19 Вони зробили теля на Хориві

й вклонилися істукану, вилитому з металу,*.

20 проміняли Славу свою

на зображення бика, що їсть траву.

21 Забули Бога, Рятівника свого,

Що звершив великі діяння в Єгипті,

22 чудеса в землі Хамовій,

дії страшні на морі Червоному.

23 Він наказав би знищити їх,

якби Мойсей, обранець Його,

не став перед Ним у проломі,

щоб відвернути гнів Його,

аби Він не погубив їх.

24 І знехтували вони Землею Бажаною,

не повірили Його слову,

25 і ремствували в шатрах своїх,

і не слухали голосу Господа.

26 Тоді Він простягнув руку Свою на них,

щоб повалити їх в пустелі,

27 і розкидати нащадків їхніх поміж народами,

і розсіяти їх по чужих землях.

28 Вони пристали до Ваал-Пеора

і їли жертви мертвим богам.*.

29 І гнівили Бога вчинками своїми,

тоді спалахнула серед них моровиця.

30 Постав Пінхас і вчинив суд,

і моровиця припинилася.

31 Це зараховано було йому в праведність

з роду в рід, навіки.

32 І розлютили Його при водах Мериви,

і Мойсей зазнав через них лиха,*.

33 бо засмутили вони його дух,

і він говорив нерозсудливо своїми вустами.

34 Вони не знищили народів,

про які сказав їм Господь,

35 але змішалися з народами

й навчилися діяти за їхніми вчинками;

36 служили ідолам їхнім,

які стали для них пасткою.

37 Приносили синів своїх і доньок

у жертву бісам

38 і проливали невинну кров,

кров своїх синів і доньок,

яких вони приносили в жертву ідолам ханаанським,

і осквернилася земля кров’ю.

39 Вони стали нечистими через свої діяння,

розпусно поводилися у своїх вчинках.*.

40 Тоді спалахнула лють Господа на народ Його,

гидким став Йому спадок Його.

41 І віддав Він їх у руки народів,

і ненависники їхні панували над ними.

42 Вороги гнобили їх,

і вони підкорилися під їхню руку.

43 Він багато разів визволяв їх,

але вони бунтували у своїх задумах

і занурилися у гріхи свої.

44 Але Він зглянувся на скорботу їхню,

коли почув їхнє волання,

45 і згадав про Завіт Свій з ними,

і змилувався через велике Своє милосердя.

46 І викликав співчуття до них

у тих, хто тримав їх у полоні.

47 Врятуй нас, Господи, Боже наш,

і збери нас з-поміж народів,

щоб прославити Твоє святе ім’я,

піднесено співати Тобі хвалу.

48 Благословенний Господь, Бог Ізраїлю,

споконвіку й повіки!

І нехай скаже увесь народ: «Амінь!»

Алілуя!