1 Роздуми Давидові, коли він був у печері.141:1 Див. 1 Цар. 22:1-2. Молитва.
Голосно до Господа волаю,
голосно Господа благаю.
2 Виливаю перед Ним скаргу мою,
розповів Йому про скорботу свою.
3 Коли знемагав у мені дух,
Ти знав стежину мою.
На дорозі, якою я йшов,
вони сховали для мене пастку.
4 Поглянь, Господи, праворуч і побач:
ніхто не впізнає мене,
загинув притулок мій,
нікому немає діла до душі моєї.
5 До Тебе волаю я, Господи,
кажучи: «Ти – пристановище моє,
доля моя на землі живих».
6 Прислухайся до волання мого,
бо знемігся я дуже;
визволи мене від моїх переслідувачів,
адже вони сильніші за мене.
7 Виведи з в’язниці душу мою,
щоб прославити мені ім’я Твоє.
Зберуться праведні довкола мене,
коли Ти мені віддячиш.