Книга Псалмів 141

1 Роздуми Давидові, коли він був у печері.*141:1 Див. 1 Цар. 22:1-2. Молитва.

Голосно до Господа волаю,

голосно Господа благаю.

2 Виливаю перед Ним скаргу мою,

розповів Йому про скорботу свою.

3 Коли знемагав у мені дух,

Ти знав стежину мою.

На дорозі, якою я йшов,

вони сховали для мене пастку.

4 Поглянь, Господи, праворуч і побач:

ніхто не впізнає мене,

загинув притулок мій,

нікому немає діла до душі моєї.

5 До Тебе волаю я, Господи,

кажучи: «Ти – пристановище моє,

доля моя на землі живих».

6 Прислухайся до волання мого,

бо знемігся я дуже;

визволи мене від моїх переслідувачів,

адже вони сильніші за мене.

7 Виведи з в’язниці душу мою,

щоб прославити мені ім’я Твоє.

Зберуться праведні довкола мене,

коли Ти мені віддячиш.