1 Молитва Давидова.

Почуй, о Господи, благання про правду;

прислухайся до мого волання,

зваж на мою молитву,

що з вуст нелукавих лине.

2 Від Тебе Самого нехай прийде мені суд справедливий,

нехай очі Твої побачать правду.

3 Ти випробував моє серце,

дослідив мене вночі,

переплавив мене, але не знайшов того,

щоб слова мої розходилися з думками.

4 Щодо справ людських,

то згідно зі словом, що вийшло з вуст Твоїх,

я зберіг себе від того, щоб стати на шлях гнобителя.

5 Стопи мої крокували тільки Твоїми стежками,

ноги мої не оступалися.

6 Я кличу до Тебе, бо Ти відповіси мені, Боже;

нахили вухо Твоє до мене, почуй мову мою.

7 З’яви дивну милість Твою,

о Визволителю, Що рятуєш правицею Своєю тих,

хто надію покладає на Тебе в протистоянні з ворогами.

8 Бережи мене мов зіницю ока,

у тіні крил Твоїх*16:8 Див. Повт. 32:11-12, де Бог порівнюється з орлом, що піклується про своїх пташенят. сховай мене

9 від нечестивих, що грабують мене,

від смертельних ворогів моїх, що мене оточили.

10 Вони заплили жиром,

вуста їхні говорять пихато.

11 Підкрадалися до мене таємно, а тепер оточили мене,

їхні очі шукають нагоди,

аби кинути мене на землю.

12 Немов той лев, що прагне терзати здобич,

і як лев молодий, що в засідці залягає.

13 Піднімися, Господи, стань перед ним, кинь додолу його;

мечем Своїм визволи душу мою від нечестивого,

14 рукою Твоєю від мужів, Господи, –

від людей плинного світу, чия доля лише в цьому житті.

То нехай же їхнє черево наповниться із Твоєї скарбниці

нехай діти їхні наситяться

і залишок передадуть малюкам своїм.

15 А я в правді побачу обличчя Твоє,

прокинувшись, образом Твоїм насичуватися буду.