1 Молитва Давидова.
Почуй, о Господи, благання про правду;
прислухайся до мого волання,
зваж на мою молитву,
що з вуст нелукавих лине.
2 Від Тебе Самого нехай прийде мені суд справедливий,
нехай очі Твої побачать правду.
3 Ти випробував моє серце,
дослідив мене вночі,
переплавив мене, але не знайшов того,
щоб слова мої розходилися з думками.
4 Щодо справ людських,
то згідно зі словом, що вийшло з вуст Твоїх,
я зберіг себе від того, щоб стати на шлях гнобителя.
5 Стопи мої крокували тільки Твоїми стежками,
ноги мої не оступалися.
6 Я кличу до Тебе, бо Ти відповіси мені, Боже;
нахили вухо Твоє до мене, почуй мову мою.
7 З’яви дивну милість Твою,
о Визволителю, Що рятуєш правицею Своєю тих,
хто надію покладає на Тебе в протистоянні з ворогами.
8 Бережи мене мов зіницю ока,
у тіні крил Твоїх16:8 Див. Повт. 32:11-12, де Бог порівнюється з орлом, що піклується про своїх пташенят. сховай мене
9 від нечестивих, що грабують мене,
від смертельних ворогів моїх, що мене оточили.
10 Вони заплили жиром,
вуста їхні говорять пихато.
11 Підкрадалися до мене таємно, а тепер оточили мене,
їхні очі шукають нагоди,
аби кинути мене на землю.
12 Немов той лев, що прагне терзати здобич,
і як лев молодий, що в засідці залягає.
13 Піднімися, Господи, стань перед ним, кинь додолу його;
мечем Своїм визволи душу мою від нечестивого,
14 рукою Твоєю від мужів, Господи, –
від людей плинного світу, чия доля лише в цьому житті.
То нехай же їхнє черево наповниться із Твоєї скарбниці
нехай діти їхні наситяться
і залишок передадуть малюкам своїм.
15 А я в правді побачу обличчя Твоє,
прокинувшись, образом Твоїм насичуватися буду.