1 Керівнику хору. Псалом Давидів.
2 На Тебе, я Господи, покладаю надію,
тож нехай не посоромлюся повіки!
Врятуй мене у Своїй праведності!
3 Схили до мене вухо Твоє,
поспіши визволити мене,
будь для мене скелею пристановища,
домом твердині, щоб врятувати мене.
4 Бо Ти моя скеля й твердиня моя;
заради імені Твого веди мене й керуй мною.
5 Витягни мене з тенет, які вони для мене таємно розставили,
адже ти моє пристановище.
6 У руки Твої я ввіряю дух мій;
визволи мене, Господи, Боже істини.
7 Ненавиджу тих, що шанують марних ідолів;
я ж надію покладаю на Господа.
8 Веселитимусь і радітиму Твоєму милосердю,
бо Ти побачив моє пригнічення,
дізнався про скорботи мого серця
9 й не віддав мене в руки ворога мого на поталу,
але поставив мої ноги на просторому місці.
10 Помилуй мене, Господи, бо тісно мені,
згасли від смутку мої очі,
моя душа й нутро моє.
11 Бо життя моє згасає в журбі,
і роки мої – у зітханнях.
Моя сила спіткнулася через гріхи мої,
і кістки мої виснажилися.
12 Через усіх супротивників моїх
став я ганьбою для своїх сусідів
і страхом для тих, хто добре знав мене;
хто бачить мене на вулиці – тікає від мене.
13 Забутий я в серцях їхніх, немов померлий;
став я немов розбитий глек.
14 Бо чую я наклепи від багатьох,
жах навколо.
Змовляються вони разом проти мене,
задумують життя моє забрати.
15 Але я на Тебе надію покладаю, Господи!
Кажу я: «Ти мій Бог!»
16 У Твоїй руці час мого життя;
визволи мене від руки ворогів моїх
і від тих, хто мене переслідує.
17 Нехай засяє обличчя Твоє над рабом Твоїм,
врятуй мене в милості Твоїй.
18 Господи, нехай не буде мені соромно,
що я до Тебе кличу.
Нехай соромно стане нечестивим,
нехай замовкнуть вони в царстві смерті.
19 Нехай оніміють вуста брехливі,
що проти праведника говорять зухвало,
пихато й з презирством.
20 Які ж великі Твої блага,
котрі приховав Ти для тих, хто боїться Тебе,
які Ти здійснюєш на очах синів людських30:20 Буквально: перед синами людськими.
для тих, хто надію покладає на Тебе!
21 Ти вкриваєш їх покровом Свого обличчя30:21 Або: присутності Своєї.
від підступних змов людських,
ховаєш їх у наметі Своєму
від лайливих язиків.
22 Благословенний Господь,
Що з’явив мені дивовижну Свою милість,
коли я був в оточеному ворогами місті.
23 Я ж сказав у тривозі моїй:
«Я вигнаний геть від очей Твоїх!»
Але Ти почув голос благань моїх,
коли я волав до Тебе.
24 Любіть Господа, усі вірні Його!
Оберігає Господь відданих Йому
та відплачує сповна гордим.
25 Будьте мужніми й зміцніться серцем,
усі, хто на Господа сподівається.