1 Керівнику хору. Псалом Давидів.

2 На Тебе, я Господи, покладаю надію,

тож нехай не посоромлюся повіки!

Врятуй мене у Своїй праведності!

3 Схили до мене вухо Твоє,

поспіши визволити мене,

будь для мене скелею пристановища,

домом твердині, щоб врятувати мене.

4 Бо Ти моя скеля й твердиня моя;

заради імені Твого веди мене й керуй мною.

5 Витягни мене з тенет, які вони для мене таємно розставили,

адже ти моє пристановище.

6 У руки Твої я ввіряю дух мій;

визволи мене, Господи, Боже істини.

7 Ненавиджу тих, що шанують марних ідолів;

я ж надію покладаю на Господа.

8 Веселитимусь і радітиму Твоєму милосердю,

бо Ти побачив моє пригнічення,

дізнався про скорботи мого серця

9 й не віддав мене в руки ворога мого на поталу,

але поставив мої ноги на просторому місці.

10 Помилуй мене, Господи, бо тісно мені,

згасли від смутку мої очі,

моя душа й нутро моє.

11 Бо життя моє згасає в журбі,

і роки мої – у зітханнях.

Моя сила спіткнулася через гріхи мої,

і кістки мої виснажилися.

12 Через усіх супротивників моїх

став я ганьбою для своїх сусідів

і страхом для тих, хто добре знав мене;

хто бачить мене на вулиці – тікає від мене.

13 Забутий я в серцях їхніх, немов померлий;

став я немов розбитий глек.

14 Бо чую я наклепи від багатьох,

жах навколо.

Змовляються вони разом проти мене,

задумують життя моє забрати.

15 Але я на Тебе надію покладаю, Господи!

Кажу я: «Ти мій Бог!»

16 У Твоїй руці час мого життя;

визволи мене від руки ворогів моїх

і від тих, хто мене переслідує.

17 Нехай засяє обличчя Твоє над рабом Твоїм,

врятуй мене в милості Твоїй.

18 Господи, нехай не буде мені соромно,

що я до Тебе кличу.

Нехай соромно стане нечестивим,

нехай замовкнуть вони в царстві смерті.

19 Нехай оніміють вуста брехливі,

що проти праведника говорять зухвало,

пихато й з презирством.

20 Які ж великі Твої блага,

котрі приховав Ти для тих, хто боїться Тебе,

які Ти здійснюєш на очах синів людських*30:20 Буквально: перед синами людськими.

для тих, хто надію покладає на Тебе!

21 Ти вкриваєш їх покровом Свого обличчя*30:21 Або: присутності Своєї.

від підступних змов людських,

ховаєш їх у наметі Своєму

від лайливих язиків.

22 Благословенний Господь,

Що з’явив мені дивовижну Свою милість,

коли я був в оточеному ворогами місті.

23 Я ж сказав у тривозі моїй:

«Я вигнаний геть від очей Твоїх!»

Але Ти почув голос благань моїх,

коли я волав до Тебе.

24 Любіть Господа, усі вірні Його!

Оберігає Господь відданих Йому

та відплачує сповна гордим.

25 Будьте мужніми й зміцніться серцем,

усі, хто на Господа сподівається.