1 Керівнику хору. Повчання синів Кореєвих.

2 Як олень лине до потоків води,

так душа моя лине до Тебе, Боже.

3 Душа моя спрагла Бога, живого Бога.

Коли ж прийду я й постану перед Богом?

4 Сльози мої були для мене хлібом вдень і вночі,

коли говорили мені щодня:

«Де твій Бог?»

5 Ось про що я згадую, і виливається від туги душа моя:

коли проходив я у велелюдній ході,

підступаючи до дому Божого

із вигуками радості й слави

серед святкового натовпу.

6 Чому ти сумуєш, душе моя,

і чому журишся в мені?

Сподівайся на Бога,

адже я ще прославлятиму Його –

мого Спасителя!

7 Боже мій, за Тобою сумує душа моя,

тому я згадую про Тебе

із землі Йордану,

із висот Хермону, з гори Міцар.

8 Безодня до безодні кличе

шумом Твоїх водоспадів;

усі Твої буруни та хвилі

пройшли наді мною.

9 Удень заповість Господь Своїй милості прийти до мене,

а вночі у мене лине Йому пісня,

молитва Богові мого життя.

10 Скажу-но я Богові, скелі моїй:

«Чому Ти забув мене?

Чому я ходжу понуро,

пригнічений ворогом?»

11 У кістках моїх – виснаження;

глузують з мене мої супротивники,

щодня промовляючи до мене:

«Де твій Бог?»

12 Чому ти сумуєш, душе моя,

і чому журишся в мені?

Сподівайся на Бога,

адже я ще прославлятиму Його –

Спасителя мого й Бога мого.