1 Керівнику хору. На мотив «Лілея». Псалом Давидів.

2 Врятуй мене, Боже,

бо води дійшли аж до шиї!

3 Я загруз у глибокій трясовині

й не маю опори;

увійшов у глибокі води,

вируючий потік накрив мене.

4 Я виснажився від крику, моє горло палає.

Очі мої вичерпалися від сліз, виглядаючи мого Бога.

5 Ненависників моїх стало більше,

ніж волосся на моїй голові.

Численними стали вороги мої,

що хочуть знищити мене безпідставно:

те, чого я не забирав у них,

усе ж мушу повернути.

6 Боже, ти знаєш мою нерозсудливість,

і провина моя не прихована від Тебе.

7 Нехай же не будуть через мене засоромлені ті,

хто на Тебе, Владико, Господи воїнств, покладає надію.

Нехай не будуть принижені через мене ті,

хто шукає Тебе, Боже Ізраїля!

8 Адже заради Тебе я несу ганьбу,

і безчестя вкрило моє обличчя.

9 Вигнанцем став я для братів моїх

і чужинцем для синів моєї матері;

10 бо ревність до Дому Твого з’їдає мене,

і образи тих, хто ганьбить Тебе, впали на мене.

11 Коли душа моя плакала постячись,

то на ганьбу мені це обернулося.

12 Коли вдягав на себе лахміття,

я став для них приказкою глузливою.

13 Пересуджують мене ті, хто сидить біля воріт,

і наспівують про мене ті, що п’ють міцний напій.

14 А я молюся до Тебе, Господи,

у сприятливий час.

Боже, за великою милістю Своєю дай мені відповідь,

заради вірності обіцяному Тобою спасінню.

15 Визволи мене з багнюки –

нехай я не загрузну,

але врятуюся від ненависників моїх

і від водних глибин!

16 Нехай не накриє мене бурхливий водний потік,

і не поглине мене трясовина,

і провалля не зімкне наді мною своєї пащі.

17 Дай мені відповідь, Господи, бо добра милість Твоя;

повернися до мене з усією щедрістю милосердя Твого.

18 Не ховай обличчя Свого від раба Твого,

бо тісно мені.

Поспіши відповісти мені!

19 Наблизься до душі моєї, визволи її;

відкупи її заради ворогів моїх.

20 Ти знаєш, наскільки вкритий я

ганьбою, соромом і безчестям –

перед Тобою всі супротивники мої.

21 Ганьба розбила моє серце, і я розчавлений.

Мав надію уникнути гніту, та не вдається,

сподівався на втіху, та не знайшов її.

22 Але дали мені замість втішної їжі*68:22 Давньоєврейське слово бару́т означає їжу, яку давали для підтримки бідних та засмучених. жовч;

і під час спраги моєї напоїли мене оцтом.*68:22 Див. Мт. 27:34, 48; Мк. 15:36; Лк. 23:36; Ів. 19:29.

23 Нехай трапеза їхня стане для них пасткою,

а їхній добробут – тенетами.

24 Нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили,

а їхні стегна завжди тремтять.

25 Вилий на них Свій гнів,

і лють обличчя Твого нехай впаде на них.

26 Нехай будуть спустошені поселення їхні;

у шатрах їхніх нехай не буде мешканця.

27 Адже вони переслідують тих, кого Ти вразив,

і про муки поранених Тобою розповідають.

28 Додай же і цей гріх до їхніх гріхів,

і нехай не увійдуть вони до праведності Твоєї.

29 Нехай вони викреслені будуть із книги життя

і не будуть записані разом із праведниками.

30 Я ж пригнічений і сповнений болю –

нехай Твій порятунок, Боже, підніме мене!

31 Я прославлю ім’я Бога піснею

і величатиму Його подякою.

32 Це буде приємніше Господеві, ніж віл,

ніж молодий бичок із рогами й роздвоєними копитами.*68:32 Тобто придатний в жертву, згідно з Мойсеєвим законом, Див. Лев. 11:2, 3.

33 Побачать пригнічені й зрадіють –

ви, що Бога шукаєте, нехай серця ваші оживуть!

34 Бо прислухається до бідних Господь

і в’язнів Своїх не цурається.

35 Нехай прославляють Його небеса і земля,

моря і все, що роїться в них,

36 бо врятує Бог Сіон

і збудує міста Юди.

І поселяться там, і вспадкують їх,

37 нащадки рабів Його вспадкують їх,

і ті, хто любить ім’я Його, мешкатимуть у них.