1 Псалом Асафів.
Який же добрий Бог до Ізраїля,
до чистих серцем!
2 А в мене ледь не похитнулися мої ноги,
мало не втратили опору мої стопи,
3 коли я позаздрив нерозумним,
побачивши добробут нечестивих!
4 Адже немає в них страждань до самої смерті
й тіла їхні пашіють здоров’ям.
5 Вони вільні від тягарів людських,
і труднощі людські не торкаються їх.
6 Тому пиха вкрила їм шию намистом,
насильство вдягає їх неначе шати.
7 Вирячилися від жиру їхні очі –
збулися в них розбещені задуми серця.
8 Глузують і говорять злісно,
розмовляють зухвало про пригнічення.
9 На небеса зазіхають вуста їхні,
і язик їхній по землі походжає.
10 Тому туди ж народ Його звертається,
п’ють собі жадібно воду72:10 Пити жадібно воду – тут ідіома: бездумно захоплюватися чимось, чиїмось способом життя. повною мірою.
11 Вони говорять: «Як дізнається Бог?
Хіба є знання у Всевишнього?
12 Ось вони нечестиві, але завжди безтурботні
й примножують статки!»
13 Так чи не дарма я тримав у чистоті моє серце
й обмивав у невинності мої руки?
14 Я був уражений картанням цілий день
і докорами сумління – щоранку.
15 Якби сказав я сам собі: «Буду міркувати, як вони!»,
то цим я зрадив би рід синів Твоїх.
16 І роздумував я, щоб пізнати це,
але воно було тяжким в очах моїх.
17 Аж поки не увійшов я до святилища Божого
й не зрозумів, яким буде їхній кінець.
18 Так, Ти ставиш їх на стежках слизьких
і потім штовхаєш їх до загибелі.72:18 Або: І кидаєш їх додолу, коли вони підносяться так у грецькому (Септуаґінта) й сирійському (Пешитта) перекладах.
19 Як несподівано вони перетворилися на руїну,
зникли, згинули від жаху!
20 Як сновидіння зникає після пробудження,
так і Ти, Владико, повставши, їхні мрії обернеш на сором.72:20 Або: знехтуєш їхнім виглядом.
21 Коли ж серце моє гарячилося
й нутрощі мої терзалися,
22 тоді я був невігласом і нерозумним,
мов худоба, перед Тобою.
23 Та я завжди з Тобою:
Ти тримаєш мою правицю у Своїй руці.
24 Ти ведеш мене Своєю порадою,
а потім приймеш мене у славу.
25 Хто є в мене на небі, крім Тебе?
Коли Ти зі мною, нічого на землі не хочу!
26 Виснажилося моє тіло й моє серце,
та скеля серця мого й доля моя навіки – Бог!
27 Ось ті, хто далекий від Тебе, загинуть;
Ти знищиш усіх, хто блукає вдалині від Тебе.
28 А щодо мене, то добре мені наближатися до Бога;
у Володаря Господа мій притулок,
щоб я міг звіщати Його діяння.